До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
Дїточки мої, (ви, ) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій, бо я в непевности про вас.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.
