До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Ko eni, ʻoku ou pehē, Ko e foha hoko ʻi heʻene kei tamasiʻi, neongo ʻoku ʻeiki ia ki he meʻa kotoa pē, ʻoku ʻikai siʻi fai kehekehe ia mo e tamaioʻeiki;
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
Ka ʻoku moʻulaloa ia ki he kau takiaki mo e kau tauhi, kaeʻoua ke hokosia ʻae kuonga kuo kotofa ʻe he tamai.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
ʻOku pehē pe ʻakitautolu, naʻa tau kei siʻi, pea tau nofo tokilalo ki he ngaahi ʻuluaki meʻa ʻoe māmani:
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
Ka ʻi he hokosia mai hono kakato ʻoe kuonga, naʻe tuku atu ai ʻe he ʻOtua hono ʻAlo, ke fanauʻi ʻe he fefine, pea fanauʻi ia ʻo moʻulaloa ʻi he fono,
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
Ke huhuʻi ʻakinautolu naʻe moʻulaloa ki he fono, koeʻuhi ke tau maʻu ai ʻae ohi ʻoe ngaahi foha.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
Pea koeʻuhi ko e ngaahi foha ʻakimoutolu, kuo fekau atu ai ʻe he ʻOtua ʻae Laumālie ʻo hono ʻAlo ki homou loto, ʻoku tangi, “ʻAapa, Tamai.”
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Ko ia ʻoku ʻikai ai te ke kei tamaioʻeiki, ka ko e foha; pea kapau ko e foha, ko e foha hoko ʻoe ʻOtua ʻia Kalaisi.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Ka ʻi he kuonga ko ia naʻe ʻikai te mou ʻiloʻi ʻae ʻOtua, naʻa mou tauhi ʻakinautolu ʻaia ʻoku ʻikai siʻi ko e ʻotua moʻoni.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
Ka ko eni, hili hoʻomou ʻilo ʻae ʻOtua, pe ko e ʻilo ʻakimoutolu ʻe he ʻOtua, ʻoku fēfē hoʻomou toe tafoki ki he ngaahi ʻuluaki meʻa vaivai mo masiva, ʻaia ʻoku mou holi ke mou toe pōpula ki ai?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
ʻOku mou tauhi ʻae ngaahi ʻaho, mo e ngaahi māhina, mo e ngaahi faʻahitaʻu, mo e ngaahi taʻu.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
ʻOku ou manavahē kiate kimoutolu, telia naʻa kuo taʻeʻaonga ʻeku ngāue kiate kimoutolu.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
E kāinga, ʻoku ou fakakolekole kiate kimoutolu, ke mou hangē ko au; he ʻoku ou hangē ko kimoutolu: ʻoku ʻikai siʻi te mou fai ha kovi kiate au.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
ʻOku mou ʻilo, naʻaku malangaʻaki ʻae ongoongolelei kiate kimoutolu ʻi muʻa ʻi he sino vaivai.
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
Pea ko hoku ʻahiʻahi, ʻaia naʻe ʻi hoku sino, naʻe ʻikai te mou fehiʻa pe siʻaki ai au; ka naʻa mou maʻu au ʻo hangē ko e ʻāngelo ʻae ʻOtua, pea hangē ko Kalaisi Sisu.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Pea kofaʻā ai ʻae monūʻia naʻa mou lea ki ai? He ʻoku ou fakamoʻoni kiate kimoutolu, ka ne faʻa fai, pehē, ne mou toʻo mai homou mata, ke foaki kiate au.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Pea kuo u hoko au ko homou fili koā, ko e meʻa ʻi heʻeku tala ʻae moʻoni kiate kimoutolu?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
ʻOku nau ʻofa feinga kiate kimoutolu, ka ʻoku ʻikai lelei; ʻio, ko honau loto ke fakamavae ʻakimoutolu, ka mou ʻofa feinga pe kiate kinautolu.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
Ka ʻoku lelei ke fai feinga maʻuaipē ʻi he meʻa lelei, kaeʻoua naʻa ngata ʻi heʻeku ʻiate kimoutolu.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
A ʻeku fānau siʻi, ʻaia ʻoku ou toe langā ai kaeʻoua ke tupu ʻa Kalaisi ʻiate kimoutolu,
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
ʻAmusiaange eni kuo u ʻiate kimoutolu, pea ke u liliu hoku leʻo; he ʻoku ou puputuʻu telia ʻakimoutolu.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Tala mai kiate au, ʻakimoutolu ʻoku holi ke mou moʻulaloa ki he fono, ʻikai ʻoku mou fanongo ki he fono?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
He kuo tohi, naʻe toko ua ʻae foha ʻo ʻEpalahame, ko e tokotaha ʻi he fefine pōpula, pea ko e tokotaha ʻi he fefine tauʻatāina.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
Ka ko ia naʻe ʻoe fefine pōpula, naʻe tupu ia fakatangata pe; ka ko ia ʻoe fefine tauʻatāina, naʻe ʻi he talaʻofa ia.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Ko e fakatātā ʻae ongo meʻa ko ia: he ko e fuakava eni ʻe ua; ko e taha mei he moʻunga ko Sainai, ʻaia ʻoku fānau ki he pōpula, ko Ekaa ia.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
He ko e Ekaa ni, ko e moʻunga ko Sainai ia ʻi ʻAlepea, pea ʻoku hangē ko Selūsalema ʻaia ʻoku ai ni, pea ʻoku pōpula ia mo ʻene fānau.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
Ka ko Selūsalema ʻoku ʻi ʻolunga, ʻoku tauʻatāina ia, ʻaia ko e faʻē ʻatautolu kotoa pē.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
He kuo tohi, “Fiefia, ʻa koe ko e paʻa, naʻe ʻikai ke fānau; ke hiki ho leʻo ʻo kalanga, ʻa koe naʻe ʻikai ke langā he ʻoku tokolahi ʻaupito ʻae fānau ʻo ia naʻe siʻaki ʻiate ia ʻoku ai hono husepāniti.”
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Pea ko eni, ʻe kāinga, ko e fānau ʻae talaʻofa ʻakitautolu, ʻo hangē ko ʻAisake.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
Kae hangē ko ʻena, ko ia naʻe tupu fakatangata pe, naʻa ne fakatanga ʻaia naʻe ʻoe Laumālie, pea ʻoku kei pehē ni.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
Ka ko e hā ʻae lea ʻoe tohi? “Kapusi kituʻa ʻae fefine pōpula mo ʻene tama: koeʻuhi ʻe ʻikai hoko fakataha ʻae tama ʻae fefine pōpula mo e tama ʻae fefine ʻoku tauʻatāina.”
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
Ko ia, ʻe kāinga, ʻoku ʻikai ko e fānau ʻakitautolu ʻae fefine pōpula, ka ko e tauʻatāina.
