До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
dico autem quanto tempore heres parvulus est nihil differt servo cum sit dominus omnium
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
sed sub tutoribus est et actoribus usque ad praefinitum tempus a patre
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
ita et nos cum essemus parvuli sub elementis mundi eramus servientes
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
at ubi venit plenitudo temporis misit Deus Filium suum factum ex muliere factum sub lege
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
ut eos qui sub lege erant redimeret ut adoptionem filiorum reciperemus
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
quoniam autem estis filii misit Deus Spiritum Filii sui in corda nostra clamantem Abba Pater
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
itaque iam non es servus sed filius quod si filius et heres per Deum
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
sed tunc quidem ignorantes Deum his qui natura non sunt dii serviebatis
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
nunc autem cum cognoveritis Deum immo cogniti sitis a Deo quomodo convertimini iterum ad infirma et egena elementa quibus denuo servire vultis
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
dies observatis et menses et tempora et annos
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
timeo vos ne forte sine causa laboraverim in vobis
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
estote sicut et ego quia et ego sicut vos fratres obsecro vos nihil me laesistis
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
scitis autem quia per infirmitatem carnis evangelizavi vobis iam pridem
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
et temptationem vestram in carne mea non sprevistis neque respuistis sed sicut angelum Dei excepistis me sicut Christum Iesum
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
ubi est ergo beatitudo vestra testimonium enim perhibeo vobis quia si fieri posset oculos vestros eruissetis et dedissetis mihi
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
ergo inimicus vobis factus sum verum dicens vobis
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
aemulantur vos non bene sed excludere vos volunt ut illos aemulemini
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
bonum autem aemulamini in bono semper et non tantum cum praesens sum apud vos
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
filioli mei quos iterum parturio donec formetur Christus in vobis
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
vellem autem esse apud vos modo et mutare vocem meam quoniam confundor in vobis
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
dicite mihi qui sub lege vultis esse legem non legistis
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
scriptum est enim quoniam Abraham duos filios habuit unum de ancilla et unum de libera
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
sed qui de ancilla secundum carnem natus est qui autem de libera per repromissionem
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
quae sunt per allegoriam dicta haec enim sunt duo testamenta unum quidem a monte Sina in servitutem generans quae est Agar
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Sina enim mons est in Arabia qui coniunctus est ei quae nunc est Hierusalem et servit cum filiis eius
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
illa autem quae sursum est Hierusalem libera est quae est mater nostra
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
scriptum est enim laetare sterilis quae non paris erumpe et exclama quae non parturis quia multi filii desertae magis quam eius quae habet virum
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
nos autem fratres secundum Isaac promissionis filii sumus
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
sed quomodo tunc qui secundum carnem natus fuerat persequebatur eum qui secundum spiritum ita et nunc
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
sed quid dicit scriptura eice ancillam et filium eius non enim heres erit filius ancillae cum filio liberae
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
itaque fratres non sumus ancillae filii sed liberae qua libertate nos Christus liberavit
