До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Mondom pedig, hogy a meddig az örökös kiskorú, semmiben sem különbözik a szolgától, jóllehet ura mindennek;
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
Hanem gyámok és gondviselők alatt van az atyjától rendelt ideig.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
Azonképen mi is, mikor kiskorúak valánk, a világ elemei alá voltunk vettetve szolgaként:
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
Mikor pedig eljött az időnek teljessége, kibocsátotta Isten az ő Fiát, a ki asszonytól lett, a ki törvény alatt lett,
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
Hogy a törvény alatt levőket megváltsa, hogy elnyerjük a fiúságot.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
Minthogy pedig fiak vagytok, kibocsátotta az Isten az ő Fiának Lelkét a ti szíveitekbe, ki ezt kiáltja: Abba, Atya!
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Azért nem vagy többé szolga, hanem fiú; ha pedig fiú, Istennek örököse is Krisztus által.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Ámde akkor, mikor még nem ismertétek az Istent, azoknak szolgáltatok, a mik természet szerint nem istenek;
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
Most azonban, hogy megismertétek az Istent, sőt hogy megismert titeket az Isten, miként tértek vissza ismét az erőtelen és gyarló elemekhez, a melyeknek megint újból szolgálni akartok?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
Megtartjátok a napokat és hónapokat és időket, meg az esztendőket.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
Féltelek titeket, hogy hiába fáradoztam körültetek.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
Legyetek olyanok, mint én; mert én is olyanná lettem, mint ti: atyámfiai, kérlek titeket, semmivel sem bántottatok meg engem.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
Tudjátok pedig, hogy testem erőtelensége miatt hirdettem néktek az evangyéliomot először.
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
És megkísértetvén testemben, nem vetettetek meg, sem nem útáltatok meg engem, hanem úgy fogadtatok, mint Istennek angyalát, mint Krisztus Jézust.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Hová lőn tehát a ti boldogságotok? Mert bizonyságot teszek néktek, hogy ti, ha lehetséges volt volna, szemeiteket kivájván, nékem adtátok volna.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Tehát ellenségetek lettem-é, megmondván néktek az igazat?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
Nem szépen buzgolkodnak érettetek, sőt minket ki akarnak rekeszteni, hogy mellettök buzgolkodjatok.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
Szép dolog pedig fáradozni a jóban mindenkor, és nem csupán akkor, ha köztetek vagyok.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
Gyermekeim! kiket ismét fájdalommal szűlök, míglen kiábrázolódik bennetek Krisztus.
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
Szeretnék pedig most köztetek jelen lenni és változtatni a hangomon; mert bizonytalanságban vagyok felőletek.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Mondjátok meg nékem, kik a törvény alatt akartok lenni: nem halljátok-é a törvényt?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
Mert meg van írva, hogy Ábrahámnak két fia volt; egyik a szolgálótól, és a másik a szabadostól.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
De a szolgálótól való test szerint született; a szabadostól való pedig az ígéret által.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Ezek mást példáznak: mert azok az asszonyok a két szövetség, az egyik a Sinai hegyről való, szolgaságra szűlő, ez Hágár,
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Mert Hágár a Sinai hegy Arábiában, hasonlatos pedig a mostani Jeruzsálemhez, nevezetesen fiaival együtt szolgál.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
De a magasságos Jeruzsálem szabad, ez mindnyájunknak anyja,
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
Mert meg van írva: Ujjongj te meddő, ki nem szűlsz; vígadozzál és kiálts, ki nem vajudol; mert sokkal több az elhagyottnak magzatja, mint a kinek férje vagyon.
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Mi pedig, atyámfiai, Izsák szerint, ígéretnek gyermekei vagyunk.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
De valamint akkor a test szerint született üldözte a Lélek szerint valót, úgy most is.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
De mit mond az Írás? Űzd ki a szolgálót és az ő fiát; mert a szolgáló fia nem örököl a szabad nő fiával.
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
Annakokáért, atyámfiai, nem vagyunk a szolgáló fiai, hanem a szabadoséi.
