До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Ich sage aber, solange der Erbe noch ein Kind ist, ist zwischen ihm und einem Knechte kein Unterschied, obgleich er Herr von allem ist.
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
Er steht unter Vormündern und Verwaltern bis zu der vom Vater bestimmten Zeit.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
So waren auch wir, solange wir unmündig waren, unter den Buchstaben der Welt geknechtet.
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
Als aber die Zeit erfüllt ward, sandte Gott Seinen Sohn, von einem Weibe geboren, dem Gesetze untertan.
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
Auf daß Er die, so unter dem Gesetze waren, loskaufete, und wir die Kindschaft empfingen.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
Weil ihr denn Kinder seid, hat Gott den Geist Seines Sohnes in eure Herzen gesendet, der da ruft: Abba, lieber Vater!
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
So bist du nun nicht mehr Knecht, sondern Sohn; so du aber Sohn bist, so bist du auch Erbe Gottes durch Christus.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Aber zu der Zeit, da ihr Gott nicht kanntet, dientet ihr denen, die von Natur nicht Götter sind.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
Nun ihr aber Gott erkannt habt, ja vielmehr von Gott erkannt worden seid, wie wollt ihr euch denn wieder zu den schwachen und ärmlichen Anfängen zurückwenden und denselben wieder von neuem dienen?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
Ihr haltet auf Tage, Neumonde und Feste und Sabbathjahre.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
Ich fürchte für euch, daß ich möchte vergeblich an euch gearbeitet haben.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
Werdet doch wie ich, weil auch ich wie ihr geworden bin, Brüder, ich bitte euch; ihr habt mir nichts zu Leide getan.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
Ihr wisset, daß ich in der Schwachheit des Fleisches euch zuerst das Evangelium predigte;
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
Und daß ihr meine Probe nicht von euch gewiesen und verschmäht, sondern mich wie einen Engel Gottes, wie Jesus Christus selbst aufgenommen habt.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Wie war es aber, daß ihr euch so glücklich prieset? Ja, ich bezeuge euch, daß ihr, wo möglich, euch die Augen ausgerissen und mir gegeben hättet.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Bin ich denn euer Feind geworden, daß ich euch die Wahrheit vorhalte?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
Sie beeifern sich um euch, nicht in guter Absicht, sondern wollen euch von mir ausschließen, so daß ihr um sie sollet eifern.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
Es ist immerhin gut, wenn man sich um des Guten willen beeifert, und nicht bloß, wenn ich bei euch bin.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
Meine Kindlein, die ich von neuem mit Schmerzen gebäre, bis daß Christus in euch eine Gestalt gewinne!
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
Ich wollte aber, ich wäre gleich bei euch und könnte in einem anderen Tone zu euch reden; denn ich bin an euch irre geworden.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Sagt mir, ihr, die ihr unter dem Gesetze sein wollt, hört ihr nicht das Gesetz?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
Es steht ja geschrieben, daß Abraham zwei Söhne hatte, einen von der Magd, den anderen von der Freien.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
Aber der von der Magd ist nach dem Fleische geboren, der von der Freien hingegen nach der Verheißung.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Diese Dinge sind vorbildlich, denn sie sind zwei Bünde; einer vom Berge Sinai her gebiert zur Knechtschaft, welcher ist Hagar.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Denn Hagar heißt der Berg Sinai in Arabien und kommt überein mit dem jetzigen Jerusalem, denn dieses ist in Dienstbarkeit mit seinen Kindern.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
Aber das Jerusalem, das droben ist, ist die Freie, und diese ist unsere Mutter.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
Denn es steht geschrieben: Frohlocke, du Unfruchtbare, die nicht gebiert! Brich in Jubel aus du, die nicht kreißet; denn der Kinder der Einsamen sind viel mehr als der, die den Mann hat.
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Wir aber, Brüder, sind dem Isaak nach der Verheißung Kinder.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
Aber wie damals der nach dem Fleisch Geborene den nach dem Geist Geborenen verfolgte, so geht es auch jetzt.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
Aber was sagt die Schrift? Treibe die Magd aus und ihren Sohn; denn der Sohn der Magd soll nicht erben mit dem Sohn der Freien!
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
So sind wir denn, Brüder, nicht Kinder der Magd, sondern der Freien.
