До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Now I say, [That] the heir, as long as he is a child, differeth nothing from a servant, though he be lord of all;
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
But is under tutors and governors until the time appointed of the father.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
Even so we, when we were children, were in bondage under the elements of the world:
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
But when the fulness of the time was come, God sent forth his Son, made of a woman, made under the law,
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
To redeem them that were under the law, that we might receive the adoption of sons.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
And because ye are sons, God hath sent forth the Spirit of his Son into your hearts, crying, Abba, Father.
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Wherefore thou art no more a servant, but a son; and if a son, then an heir of God through Christ.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Howbeit then, when ye knew not God, ye did service unto them which by nature are no gods.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
But now, after that ye have known God, or rather are known of God, how turn ye again to the weak and beggarly elements, whereunto ye desire again to be in bondage?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
Ye observe days, and months, and times, and years.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
I am afraid of you, lest I have bestowed upon you labour in vain.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
Brethren, I beseech you, be as I [am]; for I [am] as ye [are]: ye have not injured me at all.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
Ye know how through infirmity of the flesh I preached the gospel unto you at the first.
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
And my temptation which was in my flesh ye despised not, nor rejected; but received me as an angel of God, [even] as Christ Jesus.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Where is then the blessedness ye spake of? for I bear you record, that, if [it had been] possible, ye would have plucked out your own eyes, and have given them to me.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Am I therefore become your enemy, because I tell you the truth?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
They zealously affect you, [but] not well; yea, they would exclude you, that ye might affect them.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
But [it is] good to be zealously affected always in [a] good [thing], and not only when I am present with you.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
My little children, of whom I travail in birth again until Christ be formed in you,
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
I desire to be present with you now, and to change my voice; for I stand in doubt of you.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Tell me, ye that desire to be under the law, do ye not hear the law?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
For it is written, that Abraham had two sons, the one by a bondmaid, the other by a freewoman.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
But he [who was] of the bondwoman was born after the flesh; but he of the freewoman [was] by promise.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Which things are an allegory: for these are the two covenants; the one from the mount Sinai, which gendereth to bondage, which is Agar.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
For this Agar is mount Sinai in Arabia, and answereth to Jerusalem which now is, and is in bondage with her children.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
But Jerusalem which is above is free, which is the mother of us all.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
For it is written, Rejoice, [thou] barren that bearest not; break forth and cry, thou that travailest not: for the desolate hath many more children than she which hath an husband.
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
Now we, brethren, as Isaac was, are the children of promise.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
But as then he that was born after the flesh persecuted him [that was born] after the Spirit, even so [it is] now.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
Nevertheless what saith the scripture? Cast out the bondwoman and her son: for the son of the bondwoman shall not be heir with the son of the freewoman.
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
So then, brethren, we are not children of the bondwoman, but of the free.
