Екклезіяст 1
1 Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
在耶路撒冷作王、大卫的儿子、传道者的言语。
2 Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
传道者说：虚空的虚空， 虚空的虚空，凡事都是虚空。
3 Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
人一切的劳碌， 就是他在日光之下的劳碌，有什么益处呢？
4 Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
一代过去，一代又来， 地却永远长存。
5 І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
日头出来，日头落下， 急归所出之地。
6 Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
风往南刮，又向北转， 不住地旋转，而且返回转行原道。
7 Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
江河都往海里流，海却不满； 江河从何处流，仍归还何处。
8 Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
万事令人厌烦， 人不能说尽。 眼看，看不饱； 耳听，听不足。
9 Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
已有的事后必再有； 已行的事后必再行。 日光之下并无新事。
10 Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
岂有一件事人能指着说这是新的？ 哪知，在我们以前的世代早已有了。
11 Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
已过的世代，无人记念； 将来的世代，后来的人也不记念。
12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
我传道者在耶路撒冷作过以色列的王。
13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
我专心用智慧寻求、查究天下所做的一切事，乃知 神叫世人所经练的是极重的劳苦。
14 Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
我见日光之下所做的一切事，都是虚空，都是捕风。
15 Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
弯曲的，不能变直； 缺少的，不能足数。
16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
我心里议论说：我得了大智慧，胜过我以前在耶路撒冷的众人，而且我心中多经历智慧和知识的事。
17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
我又专心察明智慧、狂妄，和愚昧，乃知这也是捕风。
18 Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
因为多有智慧，就多有愁烦； 加增知识的，就加增忧伤。
