Екклезіяст 8

1 Хто, як той мудрий, і зна́чення речі хто знає? Розсвітлює мудрість люди́ни обличчя її, і суворість лиця її змінюється.

Qui est comme le sage? Et qui connaît l'interprétation d'une chose? La sagesse d'un homme fait briller son visage, et la dureté de son visage est changée.

2 Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом.

Je dis: « Exécutez l'ordre du roi! » à cause du serment fait à Dieu.

3 Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,

Ne vous empressez pas de vous soustraire à sa présence. Ne persiste pas dans une mauvaise action, car il fait ce qui lui plaît,

4 бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“

car la parole du roi est suprême. Qui peut lui dire: « Que fais-tu? »

5 Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

Celui qui garde le commandement ne risque rien, et son cœur avisé connaîtra le temps et la procédure.

6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній,

Car il y a un temps et une procédure pour toute fin, bien que la misère de l'homme soit lourde pour lui.

7 бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть?

Car il ne sait pas ce qui sera; car qui peut lui dire comment cela se passera?

8 Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність.

Il n'y a pas d'homme qui ait pouvoir sur l'esprit pour contenir l'esprit; il n'a pas non plus pouvoir sur le jour de la mort. Il n'y a pas de décharge dans la guerre; et la méchanceté ne délivrera pas ceux qui la pratiquent.

9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї.

J'ai vu tout cela, et j'ai appliqué mon esprit à toutes les œuvres qui se font sous le soleil. Il y a un temps où un homme a sur un autre un pouvoir qui lui nuit.

10 І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й о це!

J'ai donc vu les méchants ensevelis. En effet, ils venaient aussi de la sainteté. Ils sont partis et ont été oubliés dans la ville où ils ont agi. Cela aussi est une vanité.

11 Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́.

Parce que la sentence contre une œuvre mauvaise ne s'exécute pas promptement, le cœur des fils de l'homme est tout disposé à faire le mal.

12 Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!

Quand un pécheur commettrait cent fois des crimes, et qu'il vivrait longtemps, je sais cependant qu'il en sera de même pour ceux qui craignent Dieu, qui sont respectueux devant lui.

13 А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має!

Mais le méchant ne sera pas heureux, et il prolongera ses jours comme une ombre, parce qu'il ne craint pas Dieu.

14 Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце!

Il y a une vanité qui se fait sur la terre, c'est qu'il y a des hommes justes à qui il arrive selon l'œuvre des méchants. Encore une fois, il y a des méchants à qui il arrive d'agir selon l'œuvre des justes. J'ai dit que cela aussi est une vanité.

15 І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй.

Puis j'ai fait l'éloge de la joie, parce que l'homme n'a rien de mieux sous le soleil que de manger, de boire et de se réjouir, car cela l'accompagnera dans son travail tous les jours de sa vie que Dieu lui a donnés sous le soleil.

16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима,

Quand j'ai appliqué mon cœur à connaître la sagesse, et à voir les affaires qui se font sur la terre (bien que les yeux ne voient pas le jour ni la nuit),

17 і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти!

alors j'ai vu toute l'œuvre de Dieu, que l'homme ne peut pas découvrir l'œuvre qui se fait sous le soleil, parce que même si un homme s'efforce de la chercher, il ne la trouvera pas. Oui, même si un homme sage pense pouvoir la comprendre, il ne pourra pas la trouver.