Екклезіяст 7
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
Better [is] a name than good perfume, And the day of death than the day of birth.
2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
Better to go to a house of mourning, Than to go to a house of banqueting, For that is the end of all men, And the living lays [it] to his heart.
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Better [is] sorrow than laughter, For by the sadness of the face the heart becomes better.
4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
The heart of the wise [is] in a house of mourning, And the heart of fools in a house of mirth.
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
Better to hear a rebuke of a wise man, Than [for] a man to hear a song of fools,
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
For as the noise of thorns under the pot, So [is] the laughter of a fool, even this [is] vanity.
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Surely oppression makes the wise mad, And a gift destroys the heart.
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Better [is] the latter end of a thing than its beginning, Better [is] the patient of spirit, than the haughty of spirit.
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Do not be hasty in your spirit to be angry, For anger in the bosom of fools rests.
10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Do not say, “What was it, That the former days were better than these?” For you have not asked wisely of this.
11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Wisdom [is] good with an inheritance, And an advantage [it is] to those beholding the sun.
12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
For wisdom [is] a defense, money [is] a defense, And the advantage of the knowledge of wisdom [is], She revives her possessors.
13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
See the work of God, For who is able to make straight that which He made crooked?
14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
In a day of prosperity be in gladness, And in a day of calamity consider: God has also made this alongside of that, To the intent that man does not find anything after him.
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
The whole I have considered in the days of my vanity. There is a righteous one perishing in his righteousness, and there is a wrongdoer prolonging [himself] in his wrong.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Do not be over-righteous, nor show yourself too wise, why are you desolate?
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
Do not do much wrong, neither be a fool, why do you die within your time?
18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
[It is] good that you lay hold on this, and also, do not withdraw your hand from that, for whoever is fearing God goes out with them all.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
The wisdom gives strength to a wise man, more than wealth the rulers who have been in a city.
20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Because there is not a righteous man on earth that does good and does not sin.
21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Also to all the words that they speak do not give your heart, that you do not hear your servant reviling you.
22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
For many times also has your heart known that you yourself have also reviled others.
23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
All this I have tried by wisdom; I have said, “I am wise,” and it [is] far from me.
24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
Far off [is] that which has been, and deep, deep, who finds it?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
I have turned around, also my heart, to know and to search, and to seek out wisdom, and reason, and to know the wrong of folly, and the madness of foolishness.
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
And I am finding more bitter than death, the woman whose heart [is] nets and snares, her hands [are] bands; the good before God escapes from her, but the sinner is captured by her.
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
See, this I have found, said the Preacher, one to one, to find out the reason
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
(that still my soul had sought, and I had not found), One man, a teacher, I have found, and a woman among all these I have not found.
29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
See, this alone I have found, that God made man upright, and they have sought out many inventions.
