Екклезіяст 3
1 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
For everything there is a season, and a time for every purpose under heaven:
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
a time to be born, and a time to die; a time to plant, and a time to pluck up that which is planted;
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
a time to kill, and a time to heal; a time to break down, and a time to build up;
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
a time to weep, and a time to laugh; a time to mourn, and a time to dance;
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
a time to cast away stones, and a time to gather stones together; a time to embrace, and a time to refrain from embracing;
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
a time to seek, and a time to lose; a time to keep, and a time to cast away;
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
a time to tear, and a time to sew; a time to keep silence, and a time to speak;
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
a time to love, and a time to hate; a time for war, and a time for peace.
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
What profit has he who works in that in which he labors?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
I have seen the burden which God has given to the sons of men to be afflicted with.
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
He has made everything beautiful in its time. He has also set eternity in their hearts, yet so that man can't find out the work that God has done from the beginning even to the end.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
I know that there is nothing better for them than to rejoice, and to do good as long as they live.
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
Also that every man should eat and drink, and enjoy good in all his labor, is the gift of God.
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
I know that whatever God does, it shall be forever. Nothing can be added to it, nor anything taken from it; and God has done it, that men should fear before him.
15 Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
That which is has been long ago, and that which is to be has been long ago: and God seeks again that which is passed away.
16 І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
Moreover I saw under the sun, in the place of justice, that wickedness was there; and in the place of righteousness, that wickedness was there.
17 Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
I said in my heart, "God will judge the righteous and the wicked; for there is a time there for every purpose and for every work."
18 Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
I said in my heart, "As for the sons of men, God tests them, so that they may see that they themselves are like animals.
19 бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
For that which happens to the sons of men happens to animals. Even one thing happens to them. As the one dies, so the other dies. Yes, they have all one breath; and man has no advantage over the animals: for all is vanity.
20 Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
All go to one place. All are from the dust, and all turn to dust again.
21 Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
Who knows the spirit of man, whether it goes upward, and the spirit of the animal, whether it goes downward to the earth?"
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
Therefore I saw that there is nothing better, than that a man should rejoice in his works; for that is his portion: for who can bring him to see what will be after him?
