Екклезіяст 11

1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов зна́йдеш його.

Tui nuiah takaw to va ah, ni akra parai pacoengah na hnu let tih.

2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

Kami sarihto khae khue ah na ai, tazetto hanah doeh paek ah; long nuiah kawbaktih sethaih maw pha tih, tiah na panoek ai.

3 Коли́ перепо́вняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли дереви́на на пі́вдень впаде́ чи на пі́вніч, зали́шитьсяна місці, куди дереви́на впаде́.

Tamai loe khotui hoiah koi naah ni, long ah kho angzoh; thing loe aluek bangah maw, to tih ai boeh loe aloih bangah maw, amtim cadoeh, amtimhaih ahmuen ah ni oh.

4 Хто вважає на вітер, не буде той сі́яти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

Takhi khen kami loe patii mak ai, tamai khen kami doeh aat mak ai.

5 Як не ві́даєш ти, яка то путь вітру, як кості зроста́ють в утро́бі вагі́тної, так не ві́даєш ти чину Бога, що робить усе.

Takhi caehhaih loklam to na panoek ai, amno zokthung ah nawkta ih ahuh kawbangmaw qoeng tahang, tito na panoek ai; to baktih toengah hmuen boih Sahkung Sithaw toksakhaih to na panoek ai.

6 Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.

Khawnthaw ah cangtii tuh ah, duembang ah doeh na ban to pakhuem duem hmah; kawbaktih maw atho om tih, kawbaktih maw atho om mak ai, to tih ai boeh loe atho om hoi hmaek tih maw, tito na panoek ai.

7 І світло солодке, і добре оча́м сонце бачити,

Tangtang ni ni aengh loe luep, ni aengh hnuk naah mik hanah anghoehaih to oh.

8 і коли б люди́на жила́ й довгі роки́, хай за всіх їх вона ті́шиться, і хай пам'ятає дні те́мряви, бо їх бу́де багато, — усе, що надійде, марно́та!

Kami loe saning sawk ah hing moe, hmuen boih ah anghoehaih tawn cadoeh, vinghaih aninawk to poek nasoe; to aninawk loe sawk parai tih. Angzo han koi hmuennawk boih loe azom pui ni.

9 Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!

Aw thendoeng, tha oh nathuem ah anghoe ah; tha oh thuem naah na palung to anghoe nasoe, na palung mah koeh ih loklam baktih, na mik mah hnuk ih loklam baktiah caeh ah; toe hae hmuennawk boih pongah Sithaw mah lok na caek tih, tito panoek ah.

10 Тому́ жени смуток від серця свого́, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дити́нство, і рання життє́ва зоря́ — то марно́та!

To pongah palung na sethaih to takhoe ah loe, na takpum pong ih sethaih to va ah; saning nawkhaih hoi qoeng thuemhaih doeh azom pui ah ni oh.