Екклезіяст 10

1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.

זבובי מות יבאיש יביע שמן רוקח יקר מחכמה מכבוד סכלות מעט

2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.

לב חכם לימינו ולב כסיל לשמאלו

3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

וגם בדרך כשהסכל (כשסכל) הלך לבו חסר ואמר לכל סכל הוא

4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.

אם רוח המושל תעלה עליך מקומך אל תנח כי מרפא יניח חטאים גדולים

5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:

יש רעה ראיתי תחת השמש--כשגגה שיצא מלפני השליט

6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!

נתן הסכל במרומים רבים ועשירים בשפל ישבו

7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.

ראיתי עבדים על סוסים ושרים הלכים כעבדים על הארץ

8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.

חפר גומץ בו יפול ופרץ גדר ישכנו נחש

9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.

מסיע אבנים יעצב בהם בוקע עצים יסכן בם

10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!

אם קהה הברזל והוא לא פנים קלקל וחילים יגבר ויתרון הכשיר חכמה

11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.

אם ישך הנחש בלוא לחש ואין יתרון לבעל הלשון

12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:

דברי פי חכם חן ושפתות כסיל תבלענו

13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.

תחלת דברי פיהו סכלות ואחרית פיהו הוללות רעה

14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

והסכל ירבה דברים לא ידע האדם מה שיהיה ואשר יהיה מאחריו מי יגיד לו

15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

עמל הכסילים תיגענו--אשר לא ידע ללכת אל עיר

16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!

אי לך ארץ שמלכך נער ושריך בבקר יאכלו

17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!

אשריך ארץ שמלכך בן חורים ושריך בעת יאכלו בגבורה ולא בשתי

18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.

בעצלתים ימך המקרה ובשפלות ידים ידלף הבית

19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.

לשחוק עשים לחם ויין ישמח חיים והכסף יענה את הכל

20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.

גם במדעך מלך אל תקלל ובחדרי משכבך אל תקלל עשיר כי עוף השמים יוליך את הקול ובעל הכנפים (כנפים) יגיד דבר