Екклезіяст 10

1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.

Les mouches mourant gâtent la suavité d’un parfum. Une folie légère et de courte durée prévaut sur la sagesse et la gloire.

2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.

Le cœur du sage est dans sa droite, et le cœur de l’insensé dans sa gauche.

3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

Mais même l’insensé qui marche dans sa voie, comme il est lui-même dépourvu de sagesse, il estime tous les hommes insensés.

4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.

Si l’esprit de celui qui a le pouvoir s’élève contre toi, ne quitte pas ta place, parce que le remède fera cesser les plus grands péchés.

5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:

Il est un mal que j’ai vu sous le soleil, sortant comme par erreur de la face du prince:

6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!

L’insensé élevé à une haute dignité, et des riches assis en bas.

7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.

J’ai vu des esclaves sur des chevaux, et des princes marchant sur la terre comme des esclaves.

8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.

Celui qui creuse une fosse y tombera, et celui qui détruit une haie, un serpent le mordra.

9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.

Celui qui transporte des pierres en sera meurtri; et celui qui fend du bois en sera blessé.

10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!

Si le fer a perdu son tranchant, et qu’il ne soit pas comme auparavant, mais qu’il soit émoussé, c’est avec beaucoup de travail qu’on l’aiguisera: ainsi après l’application viendra la sagesse.

11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.

Si un serpent mord dans le silence, celui qui médit en cachette n’a rien de moins que ce serpent.

12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:

Les paroles de la bouche du sage sont pleines de grâce; et les lèvres de l’insensé le précipiteront;

13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.

Le commencement de ses paroles est la folie, et la dernière de sa bouche une erreur très funeste.

14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

L’insensé multiplie les paroles. L’homme ignore ce qui a été avant lui; et ce qui doit être après lui, qui pourra le lui indiquer?

15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Le travail des insensés les affligera, eux qui ne savent pas aller à la ville.

16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!

Malheur à toi, terre dont le roi est un enfant, et dont les princes mangent dès le matin.

17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!

Bienheureuse la terre dont le roi est noble, et dont les princes mangent en leur temps, pour se refaire et non pour la sensualité.

18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.

Par la paresse s’affaissera la charpente; et par la faiblesse des mains dégouttera la maison.

19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.

Les vivants emploient le pain en divertissement, et le vin pour leurs festins; et à l’argent toutes choses obéissent.

20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.

Dans ta pensée ne médis pas du roi, et dans le secret de ta chambre ne maudis pas le riche, parce que même les oiseaux du ciel porteront ta voix, et celui qui a des ailes publiera ton sentiment.