Екклезіяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Pestilent flies will corrupt a preparation of sweet ointment: [and] a little wisdom is more precious than great glory of folly.
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
A wise man's heart is at his right hand; but a fool's heart at his left.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Yea, and whenever a fool walks by the way, his heart will fail him, and all that he thinks of is folly.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
If the spirit of the ruler rise up against thee, leave not thy place; for soothing will put an end to great offences.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
There is an evil which I have seen under the sun, wherein an error has proceeded from the ruler.
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
The fool has been set in very high places, while rich men would sit in a low one.
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
I have seen servants upon horses, and princes walking as servants on the earth.
8 Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
He that digs a pit shall fall into it; and him that breaks down a hedge a serpent shall bite.
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
He that removes stones shall be troubled thereby; he that cleaves wood shall be endangered thereby.
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
If the axe-head should fall off, then the man troubles his countenance, and he must put forth more strength: and [in that case] skill is of no advantage to a man.
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
If a serpent bite when there is no [charmer's] whisper, then there is no advantage to the charmer.
12 Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
The words of a wise mouth are gracious: but the lips of a fool will swallow him up.
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
The beginning of the words of his mouth is folly: and the end of his talk mischievous madness.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
A fool moreover multiplies words: man knows not what has been, nor what will be: who shall tell him what will come after him?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
The labour of fools will afflict them, [as that of one] who knows not to go to the city.
16 Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Woe to thee, O city, whose king is young, and thy princes eat in the morning!
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Blessed art thou, O land, whose king is a son of nobles, and whose princes shall eat seasonably, for strength, and shall not be ashamed.
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
By slothful neglect a building will be brought low: and by idleness of the hands the house will fall to pieces.
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Men prepare bread for laughter, and wine and oil that the living should rejoice: but to money all things will humbly yield obedience.
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
Even in thy conscience, curse not the king; and curse not the rich in thy bedchamber: for a bird of the air shall carry thy voice, and that which has wings shall report thy speech.
