Дії 6

1 Тими ж днями, як учнів намно́жилось, зачали́ нарікати на євреїв огре́чені, що в щоденному служі́нні їхні вдовиці зане́дбані.

ਤਸ੍ਮਿਨ੍ ਸਮਯੇ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾਣਾਂ ਬਾਹੁਲ੍ਯਾਤ੍ ਪ੍ਰਾਤ੍ਯਹਿਕਦਾਨਸ੍ਯ ਵਿਸ਼੍ਰਾਣਨੈ ਰ੍ਭਿੰਨਦੇਸ਼ੀਯਾਨਾਂ ਵਿਧਵਾਸ੍ਤ੍ਰੀਗਣ ਉਪੇਕ੍ਸ਼਼ਿਤੇ ਸਤਿ ਇਬ੍ਰੀਯਲੋਕੈਃ ਸਹਾਨ੍ਯਦੇਸ਼ੀਯਾਨਾਂ ਵਿਵਾਦ ਉਪਾਤਿਸ਼਼੍ਠਤ੍|

2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьо́х учнів та й сказали: „Нам не ли́чить покинути Боже Слово, і служити при стола́х.

ਤਦਾ ਦ੍ਵਾਦਸ਼ਪ੍ਰੇਰਿਤਾਃ ਸਰ੍ੱਵਾਨ੍ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾਨ੍ ਸੰਗ੍ਰੁʼਹ੍ਯਾਕਥਯਨ੍ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਕਥਾਪ੍ਰਚਾਰੰ ਪਰਿਤ੍ਯਜ੍ਯ ਭੋਜਨਗਵੇਸ਼਼ਣਮ੍ ਅਸ੍ਮਾਕਮ੍ ਉਚਿਤੰ ਨਹਿ|

3 Отож, браття, ви́глядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, — їх поставимо на службу оцю.

ਅਤੋ ਹੇ ਭ੍ਰਾਤ੍ਰੁʼਗਣ ਵਯਮ੍ ਏਤਤ੍ਕਰ੍ੰਮਣੋ ਭਾਰੰ ਯੇਭ੍ਯੋ ਦਾਤੁੰ ਸ਼ਕ੍ਨੁਮ ਏਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ਾਨ੍ ਸੁਖ੍ਯਾਤ੍ਯਾਪੰਨਾਨ੍ ਪਵਿਤ੍ਰੇਣਾਤ੍ਮਨਾ ਜ੍ਞਾਨੇਨ ਚ ਪੂਰ੍ਣਾਨ੍ ਸੱਪ੍ਰਜਨਾਨ੍ ਯੂਯੰ ਸ੍ਵੇਸ਼਼ਾਂ ਮਧ੍ਯੇ ਮਨੋਨੀਤਾਨ੍ ਕੁਰੁਤ,

4 А ми перебува́тимемо за́вжди в молитві та в служі́нні слову“.

ਕਿਨ੍ਤੁ ਵਯੰ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਨਾਯਾਂ ਕਥਾਪ੍ਰਚਾਰਕਰ੍ੰਮਣਿ ਚ ਨਿਤ੍ਯਪ੍ਰਵ੍ਰੁʼੱਤਾਃ ਸ੍ਥਾਸ੍ਯਾਮਃ|

5 І всім лю́дям сподо́балося оце слово, і обрали Степа́на, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Про́хора та Никано́ра, і Ти́мона та Парме́на, і нововірця Миколу з Антіохії, —

ਏਤਸ੍ਯਾਂ ਕਥਾਯਾਂ ਸਰ੍ੱਵੇ ਲੋਕਾਃ ਸਨ੍ਤੁਸ਼਼੍ਟਾਃ ਸਨ੍ਤਃ ਸ੍ਵੇਸ਼਼ਾਂ ਮਧ੍ਯਾਤ੍ ਸ੍ਤਿਫਾਨਃ ਫਿਲਿਪਃ ਪ੍ਰਖਰੋ ਨਿਕਾਨੋਰ੍ ਤੀਮਨ੍ ਪਰ੍ੰਮਿਣਾ ਯਿਹੂਦਿਮਤਗ੍ਰਾਹੀ-ਆਨ੍ਤਿਯਖਿਯਾਨਗਰੀਯੋ ਨਿਕਲਾ ਏਤਾਨ੍ ਪਰਮਭਕ੍ਤਾਨ੍ ਪਵਿਤ੍ਰੇਣਾਤ੍ਮਨਾ ਪਰਿਪੂਰ੍ਣਾਨ੍ ਸਪ੍ਤ ਜਨਾਨ੍

6 їх поставили перед апо́столів, і, помолившись, вони руки поклали на них.

ਪ੍ਰੇਰਿਤਾਨਾਂ ਸਮਕ੍ਸ਼਼ਮ੍ ਆਨਯਨ੍, ਤਤਸ੍ਤੇ ਪ੍ਰਾਰ੍ਥਨਾਂ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਤੇਸ਼਼ਾਂ ਸ਼ਿਰਃਸੁ ਹਸ੍ਤਾਨ੍ ਆਰ੍ਪਯਨ੍|

7 І росло Слово Боже, і ду́же мно́жилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухня́ні вірі.

ਅਪਰਞ੍ਚ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਕਥਾ ਦੇਸ਼ੰ ਵ੍ਯਾਪ੍ਨੋਤ੍ ਵਿਸ਼ੇਸ਼਼ਤੋ ਯਿਰੂਸ਼ਾਲਮਿ ਨਗਰੇ ਸ਼ਿਸ਼਼੍ਯਾਣਾਂ ਸੰਖ੍ਯਾ ਪ੍ਰਭੂਤਰੂਪੇਣਾਵਰ੍ੱਧਤ ਯਾਜਕਾਨਾਂ ਮਧ੍ਯੇਪਿ ਬਹਵਃ ਖ੍ਰੀਸ਼਼੍ਟਮਤਗ੍ਰਾਹਿਣੋ(ਅ)ਭਵਨ੍|

8 А Степан, повний віри та сили, чинив між наро́дом великі знаме́на та чуда.

ਸ੍ਤਿਫਾਨੋ ਵਿਸ਼੍ਵਾਸੇਨ ਪਰਾਕ੍ਰਮੇਣ ਚ ਪਰਿਪੂਰ੍ਣਃ ਸਨ੍ ਲੋਕਾਨਾਂ ਮਧ੍ਯੇ ਬਹੁਵਿਧਮ੍ ਅਦ੍ਭੁਤਮ੍ ਆਸ਼੍ਚਰ੍ੱਯੰ ਕਰ੍ੰਮਾਕਰੋਤ੍|

9 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься ліберти́нська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікі́ї та з Азії, і зачали́ сперечатись із Степа́ном.

ਤੇਨ ਲਿਬਰ੍ੱਤਿਨੀਯਨਾਮ੍ਨਾ ਵਿਖ੍ਯਾਤਸਙ੍ਘਸ੍ਯ ਕਤਿਪਯਜਨਾਃ ਕੁਰੀਣੀਯਸਿਕਨ੍ਦਰੀਯ-ਕਿਲਿਕੀਯਾਸ਼ੀਯਾਦੇਸ਼ੀਯਾਃ ਕਿਯਨ੍ਤੋ ਜਨਾਸ਼੍ਚੋੱਥਾਯ ਸ੍ਤਿਫਾਨੇਨ ਸਾਰ੍ੱਧੰ ਵ੍ਯਵਦਨ੍ਤ|

10 Але всто́яти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.

ਕਿਨ੍ਤੁ ਸ੍ਤਿਫਾਨੋ ਜ੍ਞਾਨੇਨ ਪਵਿਤ੍ਰੇਣਾਤ੍ਮਨਾ ਚ ਈਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀਂ ਕਥਾਂ ਕਥਿਤਵਾਨ੍ ਯਸ੍ਯਾਸ੍ਤੇ ਆਪੱਤਿੰ ਕਰ੍ੱਤੁੰ ਨਾਸ਼ਕ੍ਨੁਵਨ੍|

11 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова́ говорив на Мойсея та Бога.

ਪਸ਼੍ਚਾਤ੍ ਤੈ ਰ੍ਲੋਭਿਤਾਃ ਕਤਿਪਯਜਨਾਃ ਕਥਾਮੇਨਾਮ੍ ਅਕਥਯਨ੍, ਵਯੰ ਤਸ੍ਯ ਮੁਖਤੋ ਮੂਸਾ ਈਸ਼੍ਵਰਸ੍ਯ ਚ ਨਿਨ੍ਦਾਵਾਕ੍ਯਮ੍ ਅਸ਼੍ਰੌਸ਼਼੍ਮ|

12 І людей попідбу́рювали, і старших та книжників, і, напавши, схопи́ли його, і припрова́дили в синедріо́н.

ਤੇ ਲੋਕਾਨਾਂ ਲੋਕਪ੍ਰਾਚੀਨਾਨਾਮ੍ ਅਧ੍ਯਾਪਕਾਨਾਞ੍ਚ ਪ੍ਰਵ੍ਰੁʼੱਤਿੰ ਜਨਯਿਤ੍ਵਾ ਸ੍ਤਿਫਾਨਸ੍ਯ ਸੰਨਿਧਿਮ੍ ਆਗਤ੍ਯ ਤੰ ਧ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਮਹਾਸਭਾਮਧ੍ਯਮ੍ ਆਨਯਨ੍|

13 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: „Чоловік оцей богознева́жні слова́ безпере́стань говорить на це святе місце та проти Зако́ну.

ਤਦਨਨ੍ਤਰੰ ਕਤਿਪਯਜਨੇਸ਼਼ੁ ਮਿਥ੍ਯਾਸਾਕ੍ਸ਼਼ਿਸ਼਼ੁ ਸਮਾਨੀਤੇਸ਼਼ੁ ਤੇ(ਅ)ਕਥਯਨ੍ ਏਸ਼਼ ਜਨ ਏਤਤ੍ਪੁਣ੍ਯਸ੍ਥਾਨਵ੍ਯਵਸ੍ਥਯੋ ਰ੍ਨਿਨ੍ਦਾਤਃ ਕਦਾਪਿ ਨ ਨਿਵਰ੍ੱਤਤੇ|

14 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назаряни́н зруйнує це місце та змінить звича́ї, які передав нам Мойсей“.

ਫਲਤੋ ਨਾਸਰਤੀਯਯੀਸ਼ੁਃ ਸ੍ਥਾਨਮੇਤਦ੍ ਉੱਛਿੰਨੰ ਕਰਿਸ਼਼੍ਯਤਿ ਮੂਸਾਸਮਰ੍ਪਿਤਮ੍ ਅਸ੍ਮਾਕੰ ਵ੍ਯਵਹਰਣਮ੍ ਅਨ੍ਯਰੂਪੰ ਕਰਿਸ਼਼੍ਯਤਿ ਤਸ੍ਯੈਤਾਦ੍ਰੁʼਸ਼ੀਂ ਕਥਾਂ ਵਯਮ੍ ਅਸ਼੍ਰੁʼਣੁਮ|

15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, — як лице Ангола!

ਤਦਾ ਮਹਾਸਭਾਸ੍ਥਾਃ ਸਰ੍ੱਵੇ ਤੰ ਪ੍ਰਤਿ ਸ੍ਥਿਰਾਂ ਦ੍ਰੁʼਸ਼਼੍ਟਿੰ ਕ੍ਰੁʼਤ੍ਵਾ ਸ੍ਵਰ੍ਗਦੂਤਮੁਖਸਦ੍ਰੁʼਸ਼ੰ ਤਸ੍ਯ ਮੁਖਮ੍ ਅਪਸ਼੍ਯਨ੍|