< Дії 4 >

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
যস্মিন্ সমযে পিতরযোহনৌ লোকান্ উপদিশতস্তস্মিন্ সমযে যাজকা মন্দিরস্য সেনাপতযঃ সিদূকীগণশ্চ
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
তযোর্ উপদেশকরণে খ্রীষ্টস্যোত্থানম্ উপলক্ষ্য সর্ৱ্ৱেষাং মৃতানাম্ উত্থানপ্রস্তাৱে চ ৱ্যগ্রাঃ সন্তস্তাৱুপাগমন্|
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
তৌ ধৃৎৱা দিনাৱসানকারণাৎ পরদিনপর্য্যনন্তং রুদ্ধ্ৱা স্থাপিতৱন্তঃ|
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
তথাপি যে লোকাস্তযোরুপদেশম্ অশৃণ্ৱন্ তেষাং প্রাযেণ পঞ্চসহস্রাণি জনা ৱ্যশ্ৱসন্|
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
পরেঽহনি অধিপতযঃ প্রাচীনা অধ্যাপকাশ্চ হানননামা মহাযাজকঃ
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
কিযফা যোহন্ সিকন্দর ইত্যাদযো মহাযাজকস্য জ্ঞাতযঃ সর্ৱ্ৱে যিরূশালম্নগরে মিলিতাঃ|
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
অনন্তরং প্রেরিতৌ মধ্যে স্থাপযিৎৱাপৃচ্ছন্ যুৱাং কযা শক্তযা ৱা কেন নাম্না কর্ম্মাণ্যেতানি কুরুথঃ?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
তদা পিতরঃ পৱিত্রেণাত্মনা পরিপূর্ণঃ সন্ প্রত্যৱাদীৎ, হে লোকানাম্ অধিপতিগণ হে ইস্রাযেলীযপ্রাচীনাঃ,
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
এতস্য দুর্ব্বলমানুষস্য হিতং যৎ কর্ম্মাক্রিযত, অর্থাৎ, স যেন প্রকারেণ স্ৱস্থোভৱৎ তচ্চেদ্ অদ্যাৱাং পৃচ্ছথ,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
১০তর্হি সর্ৱ্ৱ ইস্রাযেলীযলোকা যূযং জানীত নাসরতীযো যো যীশুখ্রীষ্টঃ ক্রুশে যুষ্মাভিরৱিধ্যত যশ্চেশ্ৱরেণ শ্মশানাদ্ উত্থাপিতঃ, তস্য নাম্না জনোযং স্ৱস্থঃ সন্ যুষ্মাকং সম্মুখে প্রোত্তিষ্ঠতি|
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
১১নিচেতৃভি র্যুষ্মাভিরযং যঃ প্রস্তরোঽৱজ্ঞাতোঽভৱৎ স প্রধানকোণস্য প্রস্তরোঽভৱৎ|
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
১২তদ্ভিন্নাদপরাৎ কস্মাদপি পরিত্রাণং ভৱিতুং ন শক্নোতি, যেন ত্রাণং প্রাপ্যেত ভূমণ্ডলস্যলোকানাং মধ্যে তাদৃশং কিমপি নাম নাস্তি|
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
১৩তদা পিতরযোহনোরেতাদৃশীম্ অক্ষেভতাং দৃষ্ট্ৱা তাৱৱিদ্ৱাংসৌ নীচলোকাৱিতি বুদ্ধ্ৱা আশ্চর্য্যম্ অমন্যন্ত তৌ চ যীশোঃ সঙ্গিনৌ জাতাৱিতি জ্ঞাতুম্ অশক্নুৱন্|
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
১৪কিন্তু তাভ্যাং সার্দ্ধং তং স্ৱস্থমানুষং তিষ্ঠন্তং দৃষ্ট্ৱা তে কামপ্যপরাম্ আপত্তিং কর্ত্তং নাশক্নুন্|
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
১৫তদা তে সভাতঃ স্থানান্তরং গন্তুং তান্ আজ্ঞাপ্য স্ৱযং পরস্পরম্ ইতি মন্ত্রণামকুর্ৱ্ৱন্
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
১৬তৌ মানৱৌ প্রতি কিং কর্ত্তৱ্যং? তাৱেকং প্রসিদ্ধম্ আশ্চর্য্যং কর্ম্ম কৃতৱন্তৌ তদ্ যিরূশালম্নিৱাসিনাং সর্ৱ্ৱেষাং লোকানাং সমীপে প্রাকাশত তচ্চ ৱযমপহ্নোতুং ন শক্নুমঃ|
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
১৭কিন্তু লোকানাং মধ্যম্ এতদ্ যথা ন ৱ্যাপ্নোতি তদর্থং তৌ ভযং প্রদর্শ্য তেন নাম্না কমপি মনুষ্যং নোপদিশতম্ ইতি দৃঢং নিষেধামঃ|
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
১৮ততস্তে প্রেরিতাৱাহূয এতদাজ্ঞাপযন্ ইতঃ পরং যীশো র্নাম্না কদাপি কামপি কথাং মা কথযতং কিমপি নোপদিশঞ্চ|
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
১৯ততঃ পিতরযোহনৌ প্রত্যৱদতাম্ ঈশ্ৱরস্যাজ্ঞাগ্রহণং ৱা যুষ্মাকম্ আজ্ঞাগ্রহণম্ এতযো র্মধ্যে ঈশ্ৱরস্য গোচরে কিং ৱিহিতং? যূযং তস্য ৱিৱেচনাং কুরুত|
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
২০ৱযং যদ্ অপশ্যাম যদশৃণুম চ তন্ন প্রচারযিষ্যাম এতৎ কদাপি ভৱিতুং ন শক্নোতি|
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
২১যদঘটত তদ্ দৃষ্টা সর্ৱ্ৱে লোকা ঈশ্ৱরস্য গুণান্ অন্ৱৱদন্ তস্মাৎ লোকভযাৎ তৌ দণ্ডযিতুং কমপ্যুপাযং ন প্রাপ্য তে পুনরপি তর্জযিৎৱা তাৱত্যজন্|
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
২২যস্য মানুষস্যৈতৎ স্ৱাস্থ্যকরণম্ আশ্চর্য্যং কর্ম্মাক্রিযত তস্য ৱযশ্চৎৱারিংশদ্ৱৎসরা ৱ্যতীতাঃ|
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
২৩ততঃ পরং তৌ ৱিসৃষ্টৌ সন্তৌ স্ৱসঙ্গিনাং সন্নিধিং গৎৱা প্রধানযাজকৈঃ প্রাচীনলোকৈশ্চ প্রোক্তাঃ সর্ৱ্ৱাঃ কথা জ্ঞাপিতৱন্তৌ|
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
২৪তচ্ছ্রুৎৱা সর্ৱ্ৱ একচিত্তীভূয ঈশ্ৱরমুদ্দিশ্য প্রোচ্চৈরেতৎ প্রার্থযন্ত, হে প্রভো গগণপৃথিৱীপযোধীনাং তেষু চ যদ্যদ্ আস্তে তেষাং স্রষ্টেশ্ৱরস্ত্ৱং|
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
২৫ৎৱং নিজসেৱকেন দাযূদা ৱাক্যমিদম্ উৱচিথ, মনুষ্যা অন্যদেশীযাঃ কুর্ৱ্ৱন্তি কলহং কুতঃ| লোকাঃ সর্ৱ্ৱে কিমর্থং ৱা চিন্তাং কুর্ৱ্ৱন্তি নিষ্ফলাং|
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
২৬পরমেশস্য তেনৈৱাভিষিক্তস্য জনস্য চ| ৱিরুদ্ধমভিতিষ্ঠন্তি পৃথিৱ্যাঃ পতযঃ কুতঃ||
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
২৭ফলতস্তৱ হস্তেন মন্ত্রণযা চ পূর্ৱ্ৱ যদ্যৎ স্থিরীকৃতং তদ্ যথা সিদ্ধং ভৱতি তদর্থং ৎৱং যম্ অথিষিক্তৱান্ স এৱ পৱিত্রো যীশুস্তস্য প্রাতিকূল্যেন হেরোদ্ পন্তীযপীলাতো
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
২৮ঽন্যদেশীযলোকা ইস্রাযেল্লোকাশ্চ সর্ৱ্ৱ এতে সভাযাম্ অতিষ্ঠন্|
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
২৯হে পরমেশ্ৱর অধুনা তেষাং তর্জনং গর্জনঞ্চ শৃণু;
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
৩০তথা স্ৱাস্থ্যকরণকর্ম্মণা তৱ বাহুবলপ্রকাশপূর্ৱ্ৱকং তৱ সেৱকান্ নির্ভযেন তৱ ৱাক্যং প্রচারযিতুং তৱ পৱিত্রপুত্রস্য যীশো র্নাম্না আশ্চর্য্যাণ্যসম্ভৱানি চ কর্ম্মাণি কর্ত্তুঞ্চাজ্ঞাপয|
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
৩১ইত্থং প্রার্থনযা যত্র স্থানে তে সভাযাম্ আসন্ তৎ স্থানং প্রাকম্পত; ততঃ সর্ৱ্ৱে পৱিত্রেণাত্মনা পরিপূর্ণাঃ সন্ত ঈশ্ৱরস্য কথাম্ অক্ষোভেণ প্রাচারযন্|
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
৩২অপরঞ্চ প্রত্যযকারিলোকসমূহা একমনস একচিত্তীভূয স্থিতাঃ| তেষাং কেপি নিজসম্পত্তিং স্ৱীযাং নাজানন্ কিন্তু তেষাং সর্ৱ্ৱাঃ সম্পত্ত্যঃ সাধারণ্যেন স্থিতাঃ|
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
৩৩অন্যচ্চ প্রেরিতা মহাশক্তিপ্রকাশপূর্ৱ্ৱকং প্রভো র্যীশোরুত্থানে সাক্ষ্যম্ অদদুঃ, তেষু সর্ৱ্ৱেষু মহানুগ্রহোঽভৱচ্চ|
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
৩৪তেষাং মধ্যে কস্যাপি দ্রৱ্যন্যূনতা নাভৱদ্ যতস্তেষাং গৃহভূম্যাদ্যা যাঃ সম্পত্তয আসন্ তা ৱিক্রীয
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
৩৫তন্মূল্যমানীয প্রেরিতানাং চরণেষু তৈঃ স্থাপিতং; ততঃ প্রত্যেকশঃ প্রযোজনানুসারেণ দত্তমভৱৎ|
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
৩৬ৱিশেষতঃ কুপ্রোপদ্ৱীপীযো যোসিনামকো লেৱিৱংশজাত একো জনো ভূম্যধিকারী, যং প্রেরিতা বর্ণব্বা অর্থাৎ সান্ত্ৱনাদাযক ইত্যুক্ত্ৱা সমাহূযন্,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
৩৭স জনো নিজভূমিং ৱিক্রীয তন্মূল্যমানীয প্রেরিতানাং চরণেষু স্থাপিতৱান্|

< Дії 4 >