Дії 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
As Peter and John were speaking to the people, the priests, the captain of the temple guard, and the Sadducees came to them,
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
greatly annoyed because they were teaching the people and proclaiming in Jesus the resurrection from the dead.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
So they arrested them and took them into custody until the next day, for it was already evening.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
But many who heard the word believed, and the number of men who believed came to about five thousand.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
On the next day, the rulers, elders, and scribes were gathered together in Jerusalem,
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
along with Annas the high priest, Caiaphas, John, Alexander, and all who were members of the high-priestly family.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
After making Peter and John stand before them, they began to question them: “By what power or by what name did you do this?”
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, “Rulers of the people and elders of Israel,
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
if we are being examined today about a good deed done to a disabled man and by what means he has been healed,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
let it be known to you all, and to all the people of Israel, that this man is standing before you in good health by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified and whom God raised from the dead.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
This Jesus is the stone that was rejected by you, the builders, which has become the cornerstone.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
There is salvation in no other, for there is no other name given among men by which we must be saved.”
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
When they saw the boldness of Peter and John, and when they realized that they were uneducated and untrained men, they were amazed and recognized that they had been with Jesus.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
But since they could see the man who had been healed standing there with them, they had nothing to say in opposition.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
So they ordered Peter and John to step out from the Sanhedrin while they conferred with one another,
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
saying, “What should we do with these men? For it is evident to all who dwell in Jerusalem that a notable sign has been done through them, and we cannot deny it.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
But so that it may not spread any further among the people, we will strictly warn them to speak no more in this name to any of the people.”
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
Then they called them in and ordered them not to speak or teach at all in the name of Jesus.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
But Peter and John answered them, “Whether it is right in the sight of God to listen to you rather than to God, you must judge.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
For we cannot help but speak about what we have seen and heard.”
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
So after threatening Peter and John further, they released them, finding no way to punish them, because all the people were glorifying God for what had happened.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
For the man on whom this sign of healing had been performed was more than forty years old.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
After being released, Peter and John went to their own people and reported all that the chief priests and the elders had said to them.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
When they heard this, they lifted up their voices with one accord to God and said, “Master, yoʋ are God, who made the heavens, the earth, the sea, and all that is in them.
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
It is yoʋ who said through the mouth of yoʋr servant David, ‘Why do the nations rage, and the peoples plot foolish things?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
The kings of the earth stand up, and the rulers are gathered together, against the Lord and against his Anointed.’
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
For indeed both Herod and Pontius Pilate, along with the Gentiles and the people of Israel, were gathered together against yoʋr holy servant Jesus, whom yoʋ anointed,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
to do whatever yoʋr hand and yoʋr plan had foreordained to take place.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
And now, Lord, take note of their threats and grant it to yoʋr servants to speak yoʋr word with all boldness,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
as yoʋ stretch out yoʋr hand to heal and to perform signs and wonders through the name of yoʋr holy servant Jesus.”
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
After they prayed, the place where they were gathered together was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and began speaking the word of God with boldness.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
Now the hearts and souls of the multitude of believers were one, and no one was saying that any of their belongings was his own, but everything they owned was held in common.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
With great power the apostles were giving testimony to the resurrection of the Lord Jesus, and great grace was upon them all.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
There was no one needy among them, for all who owned plots of land or houses sold them and brought the proceeds of what was sold.
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
They laid the money at the feet of the apostles, and the proceeds were distributed to anyone who had need.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
Joses, whom the apostles called Barnabas (which means “Son of Encouragement”), a Levite and Cypriot by birth,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
also sold a field he owned and then brought the money and laid it at the apostles' feet.
