Дії 3
1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.
Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
2 І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.
І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“
Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
6 Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“
Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
7 І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!
І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
9 Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
11 А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
12 І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?
І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
13 „Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
14 Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!
а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
16 І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.
І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.
І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
19 Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
20 щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,
і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
21 що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (aiōn g165)
котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165)
22 Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“
Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
23 „І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.
Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
24 Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
26 Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
