Дії 28
1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.
Biz ⱪutulup saⱪ-salamǝt ⱪirƣaⱪⱪa qiⱪⱪandin keyin, u aralning Malta dǝp atilidiƣanliⱪini bilduⱪ.
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.
Yǝrlik hǝlⱪ bizgǝ intayin meⱨribanliⱪ bilǝn muamilǝ ⱪildi; qünki u qaƣda yamƣur yeƣip, ⱨawa soƣuⱪ bolƣaqⱪa, ular gülhan yeⱪip bizni kütüwaldi.
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.
Pawlus bir baƣlam otun terip kelip otⱪa taxliwidi, issiⱪtin etilip qiⱪⱪan bir zǝⱨǝrlik yilan uning ⱪolini qixliginiqǝ qaplixiwaldi.
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“
Xu yǝrliklǝr Pawlusning ⱪoliƣa yepixip turƣan yilanni kɵrüp, bir-birigǝ: — Bu adǝm qoⱪum bir ⱪatil ikǝn! Dengizdin ⱪutulup qiⱪⱪan bolsimu, «Adilliⱪ» uning tirik ⱪelixiƣa yol ⱪoymidi, — deyixti.
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!
Lekin Pawlus yilanni otning iqigǝ silkip atti, ɵzi bolsa ⱨeqⱪandaⱪ zǝhim yemidi.
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.
Hǝlⱪ uningƣa bǝdini ixxip ketidu yaki u tuyuⱪsiz yiⱪilip ɵlidu dǝp ⱪarap turatti. Lekin uzun waⱪit ⱪarap turup, uningda ⱨeqⱪandaⱪ binormal ⱨalǝtning bolmiƣanliⱪini kɵrüp, oyliƣinidin yenip: — Bu bir ilaⱨ bolsa kerǝk! — deyixti.
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.
U yǝrning ǝtrapidiki yurtta, aral baxliⱪi (Publiyus dǝp atalƣan)ning birnǝqqǝ yǝr-etizliri bar idi. U bizni ɵyigǝ baxlap, üq kün ⱪizƣin meⱨman ⱪilip kütti.
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.
U qaƣda xundaⱪ boldiki, Publiyusning atisining ⱪizitmisi ɵrlǝp, tolƣaⱪ bolup yetip ⱪalƣanikǝn. Pawlus uning yeniƣa kirip, dua ⱪilip üstigǝ ⱪolini tǝgküzüp, uni saⱪaytip ⱪoydi.
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.
Xuningdin keyin araldiki ⱪalƣan kesǝllǝrning ⱨǝmmisi uning aldiƣa kelip, saⱪaytildi.
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.
Ular bizning ⱨɵrmitimizgǝ nurƣun sowƣatlarni beƣixliƣan bolup, ahirda bu yǝrdin yǝnǝ yolƣa qiⱪⱪan waⱪtimizda, bizni yolƣa lazimliⱪ nǝrsǝ-kerǝklǝr bilǝn tǝminlidi.
11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.
Malta arilida Iskǝndǝriyǝdin kǝlgǝn, bexiƣa «Samawiy Ⱪoxkezǝk» ilaⱨlirining nǝⱪixliri oyulƣan bir kemǝ ⱪixliƣanidi. Aralda üq ay turƣandin keyin, bu kemǝ bilǝn yolƣa qiⱪtuⱪ.
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.
Sirakoza xǝⱨirigǝ kelip, u yǝrdǝ üq kün turduⱪ.
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,
Andin aylinip mengip, [Italiyǝdiki] Regiyum xǝⱨirigǝ kǝlduⱪ. Ətisi xamal yɵnilixi ɵzgirip jǝnubtin qiⱪixi bilǝn, ikkinqi küni Puteoli xǝⱨirigǝ yetip kǝlduⱪ.
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.
U yǝrdǝ birnǝqqǝ ⱪerindaxlarni taptuⱪ, ularning ɵtünüxliri bilǝn biz ularda bir ⱨǝptǝ turduⱪ. Xundaⱪ ⱪilip biz Rim xǝⱨirigǝ yetip kǝlduⱪ.
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.
Keliwatⱪanliⱪimizdin hǝwǝr tapⱪan xu yǝrdiki ⱪerindaxlar bizni ⱪarxi elix üqün xǝⱨǝrdin qiⱪip ⱨǝtta «Apiyus baziri»ƣiqǝ, [bǝziliri] «Üq Saray»ƣiqǝ kǝlgǝnidi. Pawlus ularni kɵrgǝndǝ, Hudaƣa rǝⱨmǝt eytip, ƣǝyrǝtlǝndi.
16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.
Rim xǝⱨirigǝ kirginimizdǝ, yüzbexi mǝⱨbuslarni orda ⱪarawul begigǝ tapxurdi; lekin Pawlusning birla kɵzǝtküqi lǝxkǝr bilǝn bir ɵydǝ ayrim turuxiƣa ruhsǝt ⱪilindi.
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.
Üq kündin keyin, u u yǝrdiki Yǝⱨudiylarning kattiwaxlirini ɵzi bilǝn kɵrüxüxkǝ qaⱪirdi. Ular jǝm bolƣanda, u mundaⱪ dedi: — Ⱪerindaxlar! Mǝn hǝlⱪimizgǝ yaki ata-bowilirimizdin ⱪaldurulƣan ɵrp-adǝtlǝrgǝ ⱪarxi ⱨeqⱪandaⱪ ix ⱪilmiƣan bolsammu, Yerusalemda turƣinimda tutⱪun ⱪilinip rimliⱪlarning ⱪoliƣa tapxuruldum.
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.
Rimliⱪlar meni soraⱪⱪa tartip, mǝndǝ ɵlüm jazasiƣa mǝⱨkum ⱪilƣudǝk birǝr jinayǝt bolmiƣaqⱪa, meni ⱪoyuwǝtmǝkqi boldi.
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.
Lekin Yǝⱨudiylar buningƣa ⱪarxiliⱪ bildürgǝqkǝ, Ⱪǝysǝrgǝ murajiǝt ⱪilixⱪa mǝjbur boldum. Bularni deginim bilǝn, bu mening ɵz hǝlⱪim üstidin xikayitim bar degǝnlikim ǝmǝs.
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.
Xu sǝwǝbtin mǝn silǝr bilǝn yüz kɵrüxüx wǝ bu ⱨǝⱪtǝ silǝrgǝ eytix üqün silǝrni bu yǝrgǝ qaⱪirdim. Qünki bu zǝnjir bilǝn baƣlinixning sǝwǝbi dǝl Israilning kütkǝn ümididur.
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.
Ular Pawlusⱪa: — Biz bolsaⱪ Yǝⱨudiyǝdin sǝn toƣruluⱪ hǝt almiduⱪ, yaki u yǝrdin kǝlgǝn ⱪerindaxlarning ⱨeqⱪaysisimu sǝn toƣruluⱪ birǝr yaman hǝwǝr ǝkǝlmidi yaki yaman gepingni ⱪilmidi.
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“
Lekin sening pikirliringni angliƣumiz bar. Qünki ⱨǝmmǝ yǝrdǝ kixilǝrning [sǝn tǝwǝ bolƣan] bu mǝzⱨǝpkǝ ⱪarxi sɵzlǝwatⱪanliⱪidin hǝwirimiz bar! — deyixti.
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.
Xuning bilǝn ular Pawlus bilǝn kɵrüxüxkǝ bir künni bekitti. U küni nurƣun kixilǝr uning turalƣusiƣa kǝlgǝnidi; u tang atⱪandin kǝqkiqǝ ularƣa [sɵz-kalamni] xǝrⱨlǝp, Hudaning padixaⱨliⱪi ⱨǝⱪⱪidǝ toluⱪ guwaⱨliⱪ berip, Tǝwrat ⱨǝm pǝyƣǝmbǝrlǝrning yazmiliridin nǝⱪil kǝltürüp, ularni Əysa toƣruluⱪ ⱪayil ⱪilixⱪa küqidi.
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
Uning sɵzlirigǝ bǝzilǝr ixǝndürüldi, bǝzilǝr ixinixni rǝt ⱪildi.
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,
Ular Pawlusning mundaⱪ bir sɵzni ⱪilixi bilǝn ɵzara kelixǝlmǝy ⱪaytip kǝtti. U mundaⱪ dedi: — Muⱪǝddǝs Roⱨ Yǝxaya pǝyƣǝmbǝr arⱪiliⱪ ata-bowilirimizƣa munu sɵzni dǝl jayida eytⱪan:
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!
— «Barƣin; muxu hǝlⱪⱪǝ mundaⱪ dǝp eytⱪin: — «Silǝr anglaxni anglaysilǝr, biraⱪ qüxǝnmǝysilǝr; Kɵrüxni kɵrüsilǝr, biraⱪ bilip yǝtmǝysilǝr.
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“
Qünki muxu hǝlⱪning yürikini may ⱪaplap kǝtkǝn, Ular angliƣanda ⱪulaⱪlirini eƣir ⱪiliwalƣan, Ular kɵzlirini yumuwalƣan; Undaⱪ bolmisidi, ular kɵzliri bilǝn kɵrüp, Ⱪuliⱪi bilǝn anglap, Kɵngli bilǝn qüxinip, Ɵz yolidin yanduruluxi bilǝn, Mǝn ularni saⱪaytⱪan bolattim»».
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“
Xunga bilixinglar kerǝkki, Hudaning bu nijatliⱪi yat ǝlliklǝrgǝ ǝwǝtiliwatidu. Ular bolsa uningƣa ⱪulaⱪ salmay ⱪalmaydu! — dedi. U bu sɵzlǝrni eytⱪanda Yǝⱨudiylar ɵz-ara ⱪattiⱪ talax-tartix ⱪilixip kǝtti.
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,
[Pawlus] ɵzi ijarigǝ alƣan ɵydǝ toluⱪ ikki yil turdi wǝ bu yǝrdǝ uning bilǝn kɵrüxüxkǝ kǝlgǝn ⱨǝmmǝ kixilǝrni ⱪobul ⱪilip,
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!
tolimu yürǝklik bilǝn ⱨǝm ⱨeq tosalƣuƣa uqrimay, Hudaning padixaⱨliⱪini jar ⱪilip, Rǝb Əysa Mǝsiⱨkǝ dair ⱨǝⱪiⱪǝtlǝrni yǝtküzüp tǝlim bǝrdi.
