Дії 27
1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
| جَلَپَتھیناسْماکَمْ اِتولِیادیشَں پْرَتِ یاتْرایاں نِشْچِتایاں سَتْیاں تے یُولِیَنامْنو مَہاراجَسْیَ سَںگھاتانْتَرْگَتَسْیَ سیناپَتیح سَمِیپے پَولَں تَدَنْیانْ کَتِنَیَجَناںشْچَ سَمارْپَیَنْ۔ |
2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
| وَیَمْ آدْرامُتِّییَں پوتَمیکَمْ آرُہْیَ آشِیادیشَسْیَ تَٹَسَمِیپینَ یاتُں مَتِں کرِتْوا لَنْگَرَمْ اُتّھاپْیَ پوتَمْ اَموچَیامَ؛ ماکِدَنِیادیشَسْتھَتھِشَلَنِیکِینِواسْیارِسْتارْکھَناما کَشْچِدْ جَنوسْمابھِح سارْدّھَمْ آسِیتْ۔ |
3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
| پَرَسْمِنْ دِوَسے سْمابھِح سِیدونَّگَرے پوتے لاگِتے تَتْرَ یُولِیَح سیناپَتِح پَولَں پْرَتِ سَوجَنْیَں پْرَدَرْتھْیَ سانْتْوَنارْتھَں بَنْدھُبانْدھَوانْ اُپَیاتُمْ اَنُجَجْنَو۔ |
4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
| تَسْماتْ پوتے موچِتے سَتِ سَمُّکھَوایوح سَمْبھَوادْ وَیَں کُپْروپَدْوِیپَسْیَ تِیرَسَمِیپینَ گَتَوَنْتَح۔ |
5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
| کِلِکِیایاح پامْپھُولِیایاشْچَ سَمُدْرَسْیَ پارَں گَتْوا لُوکِیادیشانْتَرْگَتَں مُرانَگَرَمْ اُپاتِشْٹھامَ۔ |
6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
| تَتْسْتھانادْ اِتالِیادیشَں گَچّھَتِ یَح سِکَنْدَرِیانَگَرَسْیَ پوتَسْتَں تَتْرَ پْراپْیَ شَتَسیناپَتِسْتَں پوتَمْ اَسْمانْ آروہَیَتْ۔ |
7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
| تَتَح پَرَں بَہُونِ دِنانِ شَنَیح شَنَیح رْگَتْوا کْنِیدَپارْشْووپَسْتھْتِح پُورْوَّں پْرَتِکُولینَ پَوَنینَ وَیَں سَلْمونْیاح سَمُّکھَمْ اُپَسْتھایَ کْرِیتْیُپَدْوِیپَسْیَ تِیرَسَمِیپینَ گَتَوَنْتَح۔ |
8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
| کَشْٹینَ تَمُتِّیرْیَّ لاسییانَگَرَسْیادھَح سُنْدَرَنامَکَں کھاتَمْ اُپاتِشْٹھامَ۔ |
9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
| اِتّھَں بَہُتِتھَح کالو یاپِتَ اُپَواسَدِنَنْچاتِیتَں، تَتْکارَناتْ نَووَرْتْمَنِ بھَیَنْکَرے سَتِ پَولو وِنَیینَ کَتھِتَوانْ، |
10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
| ہے مَہیچّھا اَہَں نِشْچَیَں جانامِ یاتْرایامَسْیامْ اَسْماکَں کْلیشا بَہُونامَپَچَیاشْچَ بھَوِشْیَنْتِ، تے کیوَلَں پوتَسامَگْرْیورِتِ نَہِ، کِنْتْوَسْماکَں پْرانانامَپِ۔ |
11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
| تَدا شَتَسیناپَتِح پَولوکْتَواکْیَتوپِ کَرْنَدھارَسْیَ پوتَوَنِجَشْچَ واکْیَں بَہُمَںسْتَ۔ |
12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
| تَتْ کھاتَں شِیتَکالے واسارْہَسْتھانَں نَ تَسْمادْ اَواچِیپْرَتِیچورْدِشوح کْرِیتْیاح پھَینِیکِیَکھاتَں یاتُں یَدِ شَکْنُوَنْتَسْتَرْہِ تَتْرَ شِیتَکالَں یاپَیِتُں پْرایینَ سَرْوّے مَنْتْرَیاماسُح۔ |
13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
| تَتَح پَرَں دَکْشِنَوایُ رْمَنْدَں وَہَتِیتِ وِلوکْیَ نِجابھِپْرایَسْیَ سِدّھیح سُیوگو بھَوَتِیتِ بُدّھوا پوتَں موچَیِتْوا کْرِیتْیُپَدْوِیپَسْیَ تِیرَسَمِیپینَ چَلِتَوَنْتَح۔ |
14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
| کِنْتْوَلْپَکْشَناتْ پَرَمیوَ اُرَکْلُدونّاما پْرَتِکُولَح پْرَچَنْڈو وایُ رْوَہَنْ پوتےلَگِیتْ |
15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
| تَسْیابھِمُکھَں گَنْتُمْ پوتَسْیاشَکْتَتْوادْ وَیَں وایُنا سْوَیَں نِیتاح۔ |
16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
| اَنَنْتَرَں کْلَودِینامْنَ اُپَدْوِیپَسْیَ کُولَسَمِیپینَ پوتَں گَمَیِتْوا بَہُنا کَشْٹینَ کْشُدْرَناوَمْ اَرَکْشامَ۔ |
17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
| تے تامارُہْیَ رَجّچا پوتَسْیادھوبھاگَمْ اَبَدھْنَنْ تَدَنَنْتَرَں چیتْ پوتو سَیکَتے لَگَتِیتِ بھَیادْ واتَوَسَنانْیَموچَیَنْ تَتَح پوتو وایُنا چالِتَح۔ |
18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
| کِنْتُ کْرَمَشو وایوح پْرَبَلَتْواتْ پوتو دولایَمانوبھَوَتْ پَرَسْمِنْ دِوَسے پوتَسْتھانِ کَتِپَیانِ دْرَوْیانِ تویے نِکْشِپْتانِ۔ |
19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
| ترِتِییَدِوَسے وَیَں سْوَہَسْتَیح پوتَسَجَّنَدْرَوْیانِ نِکْشِپْتَوَنْتَح۔ |
20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
| تَتو بَہُدِنانِ یاوَتْ سُورْیَّنَکْشَتْرادِینِ سَماچّھَنّانِ تَتو تِیوَ واتْیاگَمادْ اَسْماکَں پْرانَرَکْشایاح کاپِ پْرَتْیاشا ناتِشْٹھَتْ۔ |
21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
| بَہُدِنیشُ لوکَیرَناہارینَ یاپِتیشُ سَرْوّیشاں ساکْشَتْ پَولَسْتِشْٹھَنْ اَکَتھَیَتْ، ہے مَہیچّھاح کْرِیتْیُپَدْوِیپاتْ پوتَں نَ موچَیِتُمْ اَہَں پُورْوَّں یَدْ اَوَدَں تَدْگْرَہَنَں یُشْماکَمْ اُچِتَمْ آسِیتْ تَتھا کرِتے یُشْماکَمْ ایشا وِپَدْ ایشوپَچَیَشْچَ ناگھَٹِشْییتامْ۔ |
22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
| کِنْتُ سامْپْرَتَں یُشْمانْ وِنِییَ بْرَوِیمْیَہَں، یُویَں نَ کْشُبھْیَتَ یُشْماکَمْ ایکَسْیاپِ پْرانِنو ہانِ رْنَ بھَوِشْیَتِ، کیوَلَسْیَ پوتَسْیَ ہانِ رْبھَوِشْیَتِ۔ |
23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
| یَتو یَسْییشْوَرَسْیَ لوکوہَں یَنْچاہَں پَرِچَرامِ تَدِییَ ایکو دُوتو ہْیو راتْرَو مَمانْتِکے تِشْٹھَنْ کَتھِتَوانْ، |
24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
| ہے پَولَ ما بھَیشِیح کَیسَرَسْیَ سَمُّکھے تْوَیوپَسْتھاتَوْیَں؛ تَوَیتانْ سَنْگِنو لوکانْ اِیشْوَرَسْتُبھْیَں دَتَّوانْ۔ |
25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
| اَتَایوَ ہے مَہیچّھا یُویَں سْتھِرَمَنَسو بھَوَتَ مَہْیَں یا کَتھاکَتھِ ساوَشْیَں گھَٹِشْیَتے مَمَیتادرِشِی وِشْواسَ اِیشْوَرے وِدْیَتے، |
26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
| کِنْتُ کَسْیَچِدْ اُپَدْوِیپَسْیوپَرِ پَتِتَوْیَمْ اَسْمابھِح۔ |
27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
| تَتَح پَرَمْ آدْرِیاسَمُدْرے پوتَسْتَتھَیوَ دولایَمانَح سَنْ اِتَسْتَتو گَچّھَنْ چَتُرْدَشَدِوَسَسْیَ راتْرے رْدْوِتِییَپْرَہَرَسَمَیے کَسْیَچِتْ سْتھَلَسْیَ سَمِیپَمُپَتِشْٹھَتِیتِ پوتِییَلوکا اَنْوَمَنْیَنْتَ۔ |
28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
| تَتَسْتے جَلَں پَرِمایَ تَتْرَ وِںشَتِ رْوْیاما جَلانِیتِ جْناتَوَنْتَح۔ کِنْچِدُّورَں گَتْوا پُنَرَپِ جَلَں پَرِمِتَوَنْتَح۔ تَتْرَ پَنْچَدَشَ وْیاما جَلانِ درِشْٹْوا |
29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
| چیتْ پاشانے لَگَتِیتِ بھَیاتْ پوتَسْیَ پَشْچادْبھاگَتَشْچَتُرو لَنْگَرانْ نِکْشِپْیَ دِواکَرَمْ اَپیکْشْیَ سَرْوّے سْتھِتَوَنْتَح۔ |
30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
| کِنْتُ پوتِییَلوکاح پوتاگْرَبھاگے لَنْگَرَنِکْشیپَں چھَلَں کرِتْوا جَلَدھَو کْشُدْرَناوَمْ اَوَروہْیَ پَلایِتُمْ اَچیشْٹَنْتَ۔ |
31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
| تَتَح پَولَح سیناپَتَیے سَینْیَگَنایَ چَ کَتھِتَوانْ، ایتے یَدِ پوتَمَدھْیے نَ تِشْٹھَنْتِ تَرْہِ یُشْماکَں رَکْشَنَں نَ شَکْیَں۔ |
32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
| تَدا سیناگَنو رَجُّونْ چھِتْوا ناوَں جَلے پَتِتُمْ اَدَداتْ۔ |
33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
| پْرَبھاتَسَمَیے پَولَح سَرْوّانْ جَنانْ بھوجَنارْتھَں پْرارْتھْیَ وْیاہَرَتْ، اَدْیَ چَتُرْدَشَدِنانِ یاوَدْ یُویَمْ اَپیکْشَمانا اَناہاراح کالَمْ اَیاپَیَتَ کِمَپِ نابھُںگْدھَں۔ |
34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
| اَتو وِنَیےہَں بھَکْشْیَں بھُجْیَتاں تَتو یُشْماکَں مَنْگَلَں بھَوِشْیَتِ، یُشْماکَں کَسْیَچِجَّنَسْیَ شِرَسَح کیشَیکوپِ نَ نَںکْشْیَتِ۔ |
35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
| اِتِ وْیاہرِتْیَ پَولَں پُوپَں گرِہِیتْویشْوَرَں دھَنْیَں بھاشَمانَسْتَں بھَںکْتْوا بھوکْتُمْ آرَبْدھَوانْ۔ |
36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
| اَنَنْتَرَں سَرْوّے چَ سُسْتھِراح سَنْتَح کھادْیانِ پَرْپْیَگرِہْلَنْ۔ |
37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
| اَسْماکَں پوتے شَٹْسَپْتَتْیَدھِکَشَتَدْوَیَلوکا آسَنْ۔ |
38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
| سَرْوّیشُ لوکیشُ یَتھیشْٹَں بھُکْتَوَتْسُ پوتَسْتھَنْ گودھُومانْ جَلَدھَو نِکْشِپْیَ تَیح پوتَسْیَ بھارو لَگھُوکرِتَح۔ |
39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
| دِنے جاتےپِ سَ کو دیشَ اِتِ تَدا نَ پَرْیَّچِییَتَ؛ کِنْتُ تَتْرَ سَمَتَٹَمْ ایکَں کھاتَں درِشْٹْوا یَدِ شَکْنُمَسْتَرْہِ وَیَں تَسْیابھْیَنْتَرَں پوتَں گَمَیامَ اِتِ مَتِں کرِتْوا تے لَنْگَرانْ چھِتّوا جَلَدھَو تْیَکْتَوَنْتَح۔ |
40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
| تَتھا کَرْنَبَنْدھَنَں موچَیِتْوا پْرَدھانَں واتَوَسَنَمْ اُتّولْیَ تِیرَسَمِیپَں گَتَوَنْتَح۔ |
41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
| کِنْتُ دْوَیوح سَمُدْرَیوح سَنْگَمَسْتھانے سَیکَتوپَرِ پوتے نِکْشِپْتے گْرَبھاگے بادھِتے پَشْچادْبھاگے پْرَبَلَتَرَنْگولَگَتْ تینَ پوتو بھَگْنَح۔ |
42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
| تَسْمادْ بَنْدَیَشْچیدْ باہُبھِسْتَرَنْتَح پَلایَنْتے اِتْیاشَنْکَیا سیناگَنَسْتانْ ہَنْتُمْ اَمَنْتْرَیَتْ؛ |
43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
| کِنْتُ شَتَسیناپَتِح پَولَں رَکْشِتُں پْرَیَتْنَں کرِتْوا تانْ تَچّیشْٹایا نِوَرْتْیَ اِتْیادِشْٹَوانْ، یے باہُتَرَنَں جانَنْتِ تےگْرے پْرولَّمْپْیَ سَمُدْرے پَتِتْوا باہُبھِسْتِیرْتّوا کُولَں یانْتُ۔ |
44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
| اَپَرَمْ اَوَشِشْٹا جَناح کاشْٹھَں پوتِییَں دْرَوْیَں وا یینَ یَتْ پْراپْیَتے تَدَوَلَمْبْیَ یانْتُ؛ اِتّھَں سَرْوّے بھُومِں پْراپْیَ پْرانَے رْجِیوِتاح۔ |
