Дії 26

1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

Agripa dijo a Pablo: Se te permite hablar por ti mismo. Entonces extendió su mano y se defendía.

2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,

Con respecto a todas las cosas de las cuales soy acusado por los judíos, me considero dichoso, rey Agripa, de que hoy me defiendo delante de ti,

3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.

especialmente porque eres un experto en cuanto a las costumbres y controversias entre los judíos. Por lo cual suplico que me escuches con paciencia.

4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,

Mi manera de vivir, la cual desde el principio de mi juventud se realizó en mi nación y en Jerusalén, fue conocida por todos los judíos

5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

quienes saben desde hace mucho tiempo, si quieren testificar, que yo viví como fariseo, según la secta más estricta de nuestra religión.

6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

Ahora, me juzgan por la esperanza en la promesa que Dios dio a nuestros antepasados,

7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

a la cual esperan llegar nuestras 12 tribus, y sirven con fervor noche y día. Por [esta] esperanza, oh rey, soy acusado por los judíos.

8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

¿Por qué se considera increíble entre ustedes que Dios resucita muertos?

9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,

Yo ciertamente pensé que era necesario hacer muchas cosas contra el Nombre de Jesús de Nazaret,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

lo cual hice en Jerusalén. Recibí autoridad de los principales sacerdotes, encerré en cárceles a muchos de los santos, y cuando eran condenados a muerte, deposité una piedrecita contra ellos.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

Muchas veces, locamente enfurecido contra ellos, cuando los castigaba en todas las congregaciones judías, [los] forzaba a blasfemar, [los] perseguía aun hasta en las ciudades extranjeras.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,

Cuando iba a Damasco en esta actividad, con autorización y completo poder de los principales sacerdotes,

13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!

en el camino, oh rey, como a mediodía, vi una Luz del cielo, superior al brillo del sol, que resplandeció alrededor de mí y de mis compañeros.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“

Caímos todos a tierra. Oí una voz que me decía en hebreo: ¡Saulo, Saulo! ¿Por qué me persigues? Dura acción te es dar puntapies contra algo puntiagudo.

15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

Entonces yo pregunté: ¿Quién eres, Señor? Y el Señor respondió: Yo soy Jesús, a Quien tú persigues.

16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

Pero levántate. Ponte en pie. Para esto me aparecí a ti: para designarte ministro y testigo de lo que viste y de aquello en lo cual me volveré a aparecer

17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —

a fin de librarte del pueblo [judío] y de los gentiles. Yo te envío a ellos

18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.

para que abras sus ojos a fin de que vuelvan de la oscuridad a la Luz, y de la potestad de Satanás a Dios, y de que ellos mismos reciban perdón de pecados y herencia entre los santificados por la fe en Mí.

19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

Por lo cual, oh rey Agripa, no desobedecí a la visión celestial.

20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.

Primero anuncié el cambio de mente a los de Damasco, Jerusalén, toda la región de Judea y a los gentiles: que volvieran a Dios y que hicieran obras dignas del cambio de mente.

21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.

Por causa de esto unos judíos, quienes me arrestaron en el Templo, intentaron matarme.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —

Pero con la ayuda de Dios, estoy en pie hasta hoy. Testifico, tanto a pequeño como a grande, sin decir algo aparte de lo que los profetas y Moisés dijeron que sucedería:

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“

Que el Cristo sería sometido a sufrimiento, sería el primero en resucitar de entre [los] muertos y proclamaría la resurrección tanto al pueblo [judío] como a los gentiles.

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!

Cuando él pronunció esto en su defensa, Festo exclamó a gran voz: ¡Estás loco, Pablo! ¡Tu conocimiento superior te vuelve loco!

25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

Pablo respondió: No estoy loco, excelentísimo Festo. Me expreso con palabras de verdad y cordura.

26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.

El rey, ante quien hablo con franqueza, entiende estas cosas. Se que nada de esto se le oculta, puesto que no se hace en secreto.

27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.

¿Crees [tú], rey Agripa, a los profetas? Entiendo que crees.

28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.

Entonces Agripa [le] respondió a Pablo: ¡Por poco me persuades a ser cristiano!

29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.

Y Pablo contestó: Hablo con Dios para que, por poco o por mucho, no solo tú, sino también todos los que hoy me oyen, sean como yo, excepto estas cadenas.

30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.

Se levantaron el rey, Berenice, el gobernador y todos los que estaban con ellos.

31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“

Cuando se retiraron, hablaban unos con otros: Este hombre nada hizo digno de muerte o prisión.

32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“

Agripa le dijo a Festo: Este hombre podría ser libertado si no hubiera apelado a César.