Дії 26
1 А Агріппа сказав до Павла: „Дозволяємо тобі говорити про себе само́го“. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:
Lino Agilipa wakambila Pawulu wati, “Ulakonzya kulyambwida lwako” Mpawo Pawulu wakanyampuka kuboko kwakwe walyambila.
2 „О ца́рю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усьо́го, у чім мене винуватять юдеї,
Ndabotelwa lwangu, Mwami Agilipa kwamba kumakani ngibandibejelezya oonse baJuda;
3 особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.
kapati nkambo we ulimusongo kuziyanza zyabaJuda akumibuzyo. Aboobo ndakumbila kuti indiswilizye mebo chamoyo mulamfu.
4 А життя моє зма́лку, що споча́тку точилося в Єрусалимі серед наро́ду мого, знають усі юдеї,
Kasimpe, bonse baJuda balikuzi kupona kwangu kuzwa kubwanikenike munyika yangu muJelusalema.
5 які відають зда́вна мене, аби тільки схотіли засві́дчити, — що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.
Balizi atala andime kuzwa kumatalikil, kuti kabayanda kuzizumina, obo kuti ndakalikupona mbuli muFalisi, wamunkamu njumu loko yabukombi bwesu.
6 І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,
ndayimikizigwa ano kuti ndibetekwe nkambo kabulangizi mbwakasyomezya Leza lwindila kulibamatata.
7 а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!
Chisyomezyo chamikowa yesu ili kkumi ayibili nchituli abulangizi akutambula kuti twakomba Leza mansiku asikati, nkambo kabulangizi obo chembikilwa kaambo kubaJuda.
8 Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?
Nkambonzi mukuyeya kwanu, nimutazumini kuti Leza ulabusya bafu?
9 Правда, ду́мав був я, що мені нале́жить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назаряни́на,
Lino nchobeni, lwangu ndakali kuyeya kuchita zintu zizkazania azina lyJesu wakuNazaleta.
10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був вла́ду від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.
Ndakachita ezi muJelusalema bantu basalali bingi baLeza ndakabanjizya muntolongo mbundapegwa bwendelezi abapayizi bapati, anibakalikujegwa, ndakazumina kuti bajayigwe.
11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи ве́льми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.
Ndakabapenzya kwachindi chilamfu muzikombelo zyoonse alimwi ndakezya kubajata changuzu kuti basampawulwe. Ndakanyema akubakalalila akubapenzya nikuba kuchisi chabwenzu.
12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо вла́дою та припору́ченням первосвящеників,
Nindakachili kuchita ezi ndakinka kuDamasikka munguzu amumalayilile a bapayizi bapati;
13 то опі́вдні, о ца́рю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що ося́яло мене та тих, хто разом зо мною йшов!
Nkiya buya oko, nilyakaba akalanga bweseme, mwami, ndakabona mumuni kuza kujulu wakali kubalama kwinda zuba wakatumwinikila watuzyunguluka ime abalumi mbindakali abo.
14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: „Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колю́чку!“
Lino nitwakawida ansi, ndakamvwa ijwi kalyambula kulindime lyakuti mumulaka waHebbelu, 'Sawulo, Sawulo, undipenzezyanzi? Chiyumu kulindime kubbompa kasamu kalamfu kakubizya banyama.'
15 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“А Він відказав: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти.
Mpawo ndakamba kuti, 'Nduweni, Mwami?' Mwami wakasandula kuti, 'Ndime Jesu ngulokpenzya.
16 Але підведи́ся, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.
Lino nyampuka uyimikile amawulu ako; Nkambo kamakanze nchindalibonia kulinduwe, ndikubikke kuti ube simulimu wangu asikulungununa wazezi zintu nzuzi atala andime azintu nzindakutondezya kunembo;
17 Визволяю тебе від твого наро́ду та від поган, до яких Я тебе посилаю, —
Ndiyokuvuna kubantu akuli bamasi oko nkundiyokutuma,
18 відкрити їм очі, щоб вони наверну́лись від те́мряви в світло та від сатани́ної вла́ди до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарува́ння гріхів і насліддя з освяченими“.
Kuti ukabbanune meso akulekelelwa zibi akuti bakakone ezyo nzipa kuli babo basalazigwa alusyomo kwindila mulindime.'
19 Через це я, о ца́рю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,
Aboobo, Mwami Agilipa, tendakaka kulemeka chilengano chakujulu;
20 але ме́шканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого кра́ю юдейського та поганам я проповідував, щоб пока́ялися й наверну́лись до Бога, і чинили діла, гі́дні покая́ння.
Pele kusanguna abaliku Damasikka mpawo amuJelusalema akwiinda muchisi chaJudiya, akuli bamaasi, ndakapa ijwi lyakuti bakonzye kusanduka akubola kuliLeza, bachite milimu iyelede kusanduka.
21 Через це юдеї в святині схопи́ли мене та й хотіли роздерти.
Azezi baJuda bandanga mun'anda yaLeza kwezya kuyanda kundijeya me.
22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою́ аж до дня сьогоднішнього та свідкую мало́му й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, —
Aboobo ndakatambula kuvunwa kuzwa kuliLeza kusikila sunu, ndimvwi akulungununa akati kabanini abapati katakwe chakuyungizya kunze kwazezi zyakaambwa abasinsimi aMozesi kuti zizochitika;
23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!“
Kuti Kilisito ulelede kupenzegwa, akuba mutanzi kubuka kubafu akupandulwida mumuni kubantu bakulindiswe akuli bamasi.”
24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучни́м голосом: „Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму“!
Nkamaninsya kulyambila Pawulo, Fesitasi wakompolola ajwi pati wati, “Pawulo wasondoka; kwiiya kwako kupati kwasondosya.
25 А Павло: „Не дурію — сказав, — о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.
Pele Pawulo wakati, “Nsisondokede pe, Fesitasi; simunantya makani uyindilide, ndikwamba biyo majwi akasimpe amvwika kunembo lyalubeta.
26 Цар бо знає про це, — до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гада́ю я, щоб із цього щобудь схова́лось від нього, — бо не в за́кутку ді́ялось це.
Nkambo mwami ulaza makani aya; lino ndambula achamba anguwe, ndakombelezya kuti kumakani aya oonse taakwe ngatabwene, nkambo echi techakachitwa kumbali pe.
27 Чи віруєш, ца́рю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш“.
Ulasyoma na basinsimi, mwami Agilipa? Ndilizi kuti ulasyoma”.
28 Агріппа ж Павлові: „Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християни́ном“.
Agilipa wakamba kuti kuli Pawulo, “Kuchindi nchicho echo uyanda kundisandula na kuti mbemukilisitu na?”
29 А Павло: „Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, — не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів“.
Pawulo wakati, “Ndakomba kuli Leza, kuti nikuba kuchindi chilamfu, kutali ndiwe awulikke, aboobo bandimvwa sunu, bazoba mbuli ndime, kakutakwe nketani zyamuntolongo”.
30 І встав цар та намісник, і Верні́ка та ті, хто з ними сидів.
Mpawo mwami wakanyampuka, amwendelezi a Benikke alakwe, aboonse mbibakakkede aboo;
31 І на́бік вони відійшли, і розмовляли один до одно́го й казали: „Нічого, ва́ртого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!“
Nibakazwa mun'anda, bakambula kuli umwi awumwi bati, “Oyu mwalumi tachitide chintu chelede lufu nikuba kwaangwa.”
32 Агріппа ж до Феста сказав: „Міг би бути відпу́щений цей чоловік, якби не відкликавсь був до ке́саря“
Agilipa wati kuli Fesitasi, “Oyu mwalumi walede wangununwa anoli talina kumbila kuti atatongelwe a Kkayesa.”
