Дії 25
1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарі́ї до Єрусалиму.
Ie fa telo andro te niavy amy faritsey t’i Festosy, le nionjoñe hirik’e Kaisaria mb’e Ierosaleme mb’eo,
2 І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,
naho naneseke i Paoly ty talèm-pisoroñe naho ty bei’ o Jiosio, nanigike aze
3 і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, — вони змову вчинили, щоб смерть заподі́яти йому по дорозі.
hañisoke iareo ty ama’e, hañitrifa’e mb’e Ierosaleme mb’eo, (ie ho vandroñe’ iareo an-dalañe ey hamono aze).
4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незаба́ром туди подає́ться.
Aa le hoe ty natoi’ i Festosy: Hambenañe e Kaisaria añe avao t’i Paoly, fa hionjom-beo aniany ka raho.
5 „Отже, — сказав він, — хто спроможен із вас, нехай ті вируша́ють ра́зом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржа́ють його“.
Aa le ampindrezo amako ze mete ama’ areo hizotso mb’eo, hanisy indatiy naho toe aman-kakeo.
6 І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він поверну́вся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб приве́сти Павла.
Nitambatse am’iereo re tsy ampe folo ndra valo andro, le nizotso mb’e Kaisaria mb’eo; ie loakandro le niambesatse amy fiambesam-pizakañey, vaho linili’e te hasese t’i Paoly.
7 Як його ж привели́, то стали навколо юдеї, що поприхо́дили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжки́х винувачень, що їх не могли дове́сти,
Ie tsatoke t’i Paoly le niarikoboña’ o Jiosy nizotso boak’e Ierosalemeo, naho maro naho raty ty sisý nanoe’e, fe tsy nahaventeañe.
8 бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.
Le hoe ty niveroha’ i Paoly: Tsy aman-tahin-dra raike raho ke amy Hake tana’ o Tehodaoy he amy anjomban’ Añaharey, he amy Kaisara.
9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павло́ві на відповідь: „Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?“
Aa ie te hañosikosike o Tehodao t’i Festosy, le hoe re amy Paoly: Mete’o hao ty hionjoñe mb’e Ierosaleme mb’eo hiatre-jaka amy sisý rezay?
10 Та Павло відказав: „Я стою перед судом ке́саревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скри́вдив, як і ти дуже добре те знаєш.
Hoe ty natoi’ i Paoly: Aolom-piambesam-pizakà’ i Kaisara ty ijohañako, zay o mañeva ahy ho zakaeñeo. Tsy anaña’ o Tehodao hakeo, toe fohi’o.
11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“
Aa naho mpandilatse raho, hera nanao ze mañeva hahafate ahy, le tsy liereko ty hikenkañe. F’ie tsy aman-katò’ o anisìa’ ondaty reo ahio, le tsy eo ty mahafanese ahy am’iereo. I Kaisara ro ikoihako!
12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: „Ти відкли́кавсь до ке́саря, — до ке́саря пі́деш!“
Ie nisafiry amo vavea’eo t’i Festosy, le hoe ty asa’e: Kanao nikaihe’o t’i Kaisara. Le i Kaisara ty handenà’o!
13 Як минуло ж днів кілька, цар Агрі́ппа й Верні́ка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.
Ie modo ty andro tsy ampeampe, le niheo mb’e Kaisaria mb’eo t’i Agripa Mpanjaka naho i Berenikae vali’e hifañontane amy Festosy.
14 А що там багато днів вони пробули́, то Фест ви́клав справу Павлову цареві й промовив: „Є один чоловік — від Фелікса лишений в'язень,
Aa ie nitambatse ao andro maro, le nitaròñe’ i Festosy amy mpanjakay i Paoly. Hoe re: Ao t’indaty napo’ i Feliksa an-drohy.
15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські прине́сли скаргу, домагаючись його о́суду.
Aa izaho te Ierosaleme añe, le ninday sisý o mpisorom-beio naho o bein-Tehodao, nipay ahy hañozoñ’ aze.
16 Я їм відповів, що римля́ни не мають звича́ю люди́ну якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачі́в, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.
Tinoiko am’iereo te tsy sata’ o nte-Romao ty haneseke ondaty aolo’ te nifañatrek’ amo mpanisý azeo i tinombokey, amy t’ie aman-jo hiveroke amo anisìañe azeo.
17 І як зійшлись вони тут, то я, зволіка́ння не роблячи жодного, сів наступного дня на сидіння судде́ве, і звелів привести́ цього мужа.
Aa ie nimb’ etoañe le tsy nandiñe raho fa nitobok’ amy fiambesam-pizakàñey amy loak’ àndroy vaho liniliko te hampiatrefeñe etoañe indatiy.
18 І винувальники стали круг нього, проте́ не вказали вини ані жодної з тих, яких я сподівався.
Ie niongake hiatrefa’ o mpanisìo, le tsy o sata raty nataoko ho nanisiañ’ azeo,
19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.
fa toe fifandierañe amo fitalahoa’ iareoo naho indaty nihomak’ atao Iesoà volañe’ i Paoly te veloñey.
20 І я був непевний у цьо́му змага́нні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?
Aa ie nataoko te tsy hahafisafiry izay; le nañontaneako ke t’ie mete hañavelo mb’e Ierosaleme mb’eo hiatre-jaka amy sisý zay.
21 Через те ж, що Павло заявив, щоб зали́шений був він на ке́сарів ро́зсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до ке́саря“.
Fe ami’ty nihalalia’ i Paoly te handiñy ty fijanjiña’ i Kaisara, le liniliko t’ie ho tànañe ampara’ te haseseko mb’ amy Kaisara añe.
22 А Агріппа промовив до Феста: „Хотів би і я цього му́жа послухати!“„Узавтра — сказав той — почуєш його“.
Aa le hoe t’i Agripa amy Festosy: Te hahatsanoñe indatiy ka raho. Tinoi’e ty hoe: Ho janjiñe’o hamaray.
23 А назавтра Агрі́ппа й Верні́ка прийшли з превеликою пишно́тою, і на залю судо́ву ввійшли разом з тисяцькими та значнішими му́жами міста. І як Фест наказав, то Павло був приве́дений.
Ie loak’ andro, avy eo t’i Agripa naho i Berenikae am-bolonahetse abo, le nizilik’ añ’anjombam-pizakàñe ao mindre amo mpifeheo naho am’ondaty bei’ i rovaio, vaho nasese mb’eo t’i Paoly ami’ty lili’ i Festosy.
24 І сказав до них Фест: „О ца́рю Агріппо, та з нами присутні всі му́жі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи́, що йому не повинно більш жити.
Hoe t’i Festosy: Ry Agripa mpanjaka naho ry roandriañe mindre mivory etoañ’ iabio, hehe ondatio! i nampiatrefa’ ty valobohò’ o Jiosy e Ierosaleme añe naho e Kaisaria etoañeo amako, i nikoraheñe te tsy mañeva ho veloñey.
25 Я ж дізнавсь, що нічого, ва́ртого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.
Ty nitreako, le t’ie tsy nanao inoñ’ inoñe hañeva aze havetrake, fe amy t’e nipay zaka amy Kaisara re, le sinafiriko t’ie hasese mb’e Roma añe.
26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.
Fe tsy amam-bente’e ama’e raho hanokirako amy talèkoy. Aa le zay ty naneseako aze añatrefa’ areo etoañe, somandrak’ aolo’o etoa ry Agripa mpanjaka, soa te, ie tampetse ty fañotsohotsoañe toy le hanan-ko sokireko,
27 Бо здається мені нерозва́жливим ув'я́зненого посилати, і не озна́чити обвинува́чень на нього“.
fe ataoko ho tsy fañeva’e ty aneseañe ty mpirohy naho tsy talilieñe hey ty anesehañe aze.
