Дії 24
1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.
Five days later the high priest Ananias came down with the elders and an attorney named Tertullus. They presented their case against Paul to the governor.
2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —
When Paul had been summoned, Tertullus began to present his case before Felix, saying, “Since we have experienced much peace because of yoʋ, and prosperity is coming to this nation by yoʋr foresight,
3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!
both in every way and in every place we acknowledge it, most excellent Felix, with the utmost gratitude.
4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.
But so that I may not detain yoʋ any further, I request that, in yoʋr forbearance, yoʋ would hear us briefly.
5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.
For we have found this man to be a pestilent fellow, an instigator of dissension among all the Jews throughout the world, and a ringleader of the sect of the Nazarenes.
6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.
He even tried to desecrate the temple, so we seized him.
7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,
8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.
By examining him yoʋrself yoʋ will be able to learn the truth about all these accusations we are making against him.”
9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
The Jews also joined in the accusation, claiming that these things were so.
10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.
When the governor motioned for him to speak, Paul responded, “Knowing that yoʋ have been a judge over this nation for many years, I all the more cheerfully make my defense concerning these charges against me.
11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
Yoʋ can ascertain that it has not been more than twelve days since I went up to worship in Jerusalem.
12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.
Neither in the temple courts, nor in the synagogues, nor anywhere in the city did they find me arguing with anyone or stirring up a crowd.
13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.
Nor can they offer any proof against me concerning the things of which they now accuse me.
14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
But I confess this to yoʋ, that according to the Way, which they call a sect, I serve the God of our fathers, believing everything that is written throughout the Law and in the Prophets,
15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.
having a hope in God, which these men themselves also accept, that there will be a resurrection of the dead, both of the righteous and the unrighteous.
16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
Because of this I strive the way I do, always having a clear conscience before God and men.
17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.
After being away for many years, I came to bring charitable gifts to my nation along with offerings.
18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.
While I was doing this, some Jews from Asia found me in the temple courts as I was completing the rite of purification, without any crowd or commotion.
19 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
They ought to be here before yoʋ and make an accusation if they have anything against me.
20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
Or these men themselves should state what wrongdoing they found in me when I stood before the Sanhedrin,
21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“
other than this one thing that I cried out while standing among them: ‘It is regarding the resurrection of the dead that I am being tried by you today.’”
22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.
After hearing these things, Felix, who knew the facts concerning the Way in great detail, had them adjourn, saying, “When Lysias the commander comes down, I will decide your case.”
23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
Then he ordered the centurion to keep Paul in custody, but to allow him a certain measure of freedom and not to prevent his own people from attending to his needs or visiting him.
24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
After several days, when Felix came back with his wife Drusilla, who was Jewish, he sent for Paul and listened to him speak about faith in Christ.
25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“
But as Paul was discussing righteousness, self-control, and the coming judgment, Felix became frightened and said in response, “Go away for now, and when I get an opportunity I will call for yoʋ.”
26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.
At the same time he was hoping that Paul would give him money, so that he might release him. So he would send for Paul quite often and converse with him.
27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.
But after two years had passed, Felix was succeeded by Porcius Festus. And wishing to gain favor with the Jews, Felix left Paul in prison.
