Дії 24
1 А по п'яти днях прибув первосвященик Ана́ній з якимись старши́ми, та з промовцем якимсь Терти́лом, що перед намісником ска́ржилися на Павла.
And after five days, Ananias the high priest, with the Elders, and with Tertullus the orator, went down, and made a communication to the governor against Paul.
2 Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: „Через тебе великий мир маємо ми, і для наро́ду цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, —
And when he had been called, Tertullus began to accuse him, and to say:
3 це ми за́вжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Фе́ліксе!
Through thee, we dwell in much tranquillity; and many reforms have come to this nation, under thy administration; and we all, in every place, receive thy grace, excellent Felix.
4 Та щоб довго тебе не турбува́ти, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласка́вости.
But, not to weary thee with numerous particulars, I pray thee to hear our humbleness, in brief.
5 Ми переконались, що цей чоловік — то зара́за, і що він колотнечу викли́кує між усіма юдеями в ці́лому світі, і що він провідни́к Назорейської єресі.
For we have found this man to be an assassin, and a mover of sedition among all Jews in the whole land: for he is a ringleader of the sect of the Nazareans.
6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопи́ли були, і судити хотіли за нашим Зако́ном.
And he was disposed to pollute our temple. And having seized him we wished to judge him according to our law.
7 Але тисяцький Лі́сій прибув, і з великим наси́льством видер його з наших рук,
But Lysias the Chiliarch came, and with great violence took him out of our hands, and sent him to thee.
8 а його винува́льникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чо́му його ми вину́ємо“.
And he commanded his accusers to come before thee. And if thou wilt interrogate him, thou canst learn from him respecting all these things of which we accuse him.
9 Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
And the Jews also pleaded against him, saying that these things were so.
10 І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: „Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для наро́ду цього, — тому буду сміліш боронитись.
Then the governor made signs to Paul, that he should speak. And Paul answered and said: I know thee to have been a judge of this nation for many years, and I therefore cheerfully enter upon a defence of myself.
11 Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
Because thou canst understand, that there have been but twelve days, since I went up to Jerusalem to worship.
12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здиба́ли, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в наро́ді здіймав.
And they did not find me talking with any person in the temple, nor collecting any company, either in their synagogues, or in the city.
13 І не можуть вони дове́сти тобі того, у чо́му тепер оскаржа́ють мене.
Nor have they the power to prove, before thee, the things of which they now accuse me.
14 Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.
But this indeed I acknowledge, that in that same doctrine of which they speak, I do serve the God of my fathers, believing all the things written in the law and in the prophets.
15 І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.
And I have a hope in God, which they also themselves expect, that there is to be a resurrection of the dead, both of the righteous and the wicked.
16 І я пильно дба́ю про те, щоб за́всіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
And for this reason, I also labor to have always a pure conscience before God, and before men.
17 А по довгих рока́х я прибув, щоб подати моєму наро́дові ми́лостиню та при́носи.
And, after many years, I came to the people of my own nation, to impart alms, and to present an offering.
18 Ось при цьо́му знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з на́товпом чи з колотнечею.
And when I had purified myself, these men found me in the temple; not with a throng, nor with a tumult. But certain Jews, who came from Asia, were tumultuous;
19 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
who ought, with me, to stand before thee, and make accusation of their own affair.
20 Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
Or let these here present say, whether they found any offence in me, when I stood before their assembly;
21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи́ серед них: „За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!“
except this one thing, that I cried, while standing in the midst of them: Concerning the resurrection of the dead, am I this day on trial before you.
22 Але Фе́лікс, дуже добре дорогу цю знавши, відро́чив їм справу, говорячи: „Розсуджу́ вашу справу, коли тисяцький Лісій прибу́де“.
And Felix, because he understood that way fully, deferred them, saying: When the Chiliarch shall come, I will give hearing between you.
23 І він сотникові наказав сторожити Павла́, але мати полегшу, і не боронити ніко́му з близьки́х його, щоб служили йому.
And he commanded a centurion to keep Paul, at rest; and that no one of his acquaintances should be forbidden to minister to him.
24 А по декількох днях прийшов Фе́лікс із дружи́ною своєю Друзі́ллою, що була юде́янка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
And after a few days, Felix, and Drusilla his wife who was a Jewess, sent and called for Paul; and they heard him concerning faith in the Messiah.
25 І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбу́тній суд, то Фе́лікса страх обгорнув, і він відповів: „Тепер іди собі, відповідного ж ча́су покличу тебе!“
And while he was discoursing with them on righteousness, and on holiness, and on the future judgment, Felix was filled with fear; and he said: For the present time, go: and when I have opportunity, I will send for thee.
26 Разом із тим і сподіва́вся він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його приклика́в і розмову з ним вів.
He hoped, moreover, that a present would be given him by Paul; and therefore, he often sent for him, and conversed with him.
27 Як минуло ж два роки, то Фе́лікс одержав наступника, — По́рція Фе́ста. А Фелікс бажав догодити юдеям, — і в в'язниці Павла́ залиши́в.
And when two years were fulfilled to him, another governor, whose name was Porcius Festus, came into his place. And Felix, that he might do the Jews a favor, left Paul a prisoner.
