Дії 21
1 А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.
A I ko makou kaawale ana aku, mai o lakou aku, ee aku la makou, a holo pololei mai la i Ko, a ia la ae, i Rode, a malaila mai i Patara.
2 І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.
A loaa ia makou kekahi moku e holo ana i Poinike, ee aku la makou, a holo aku la.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.
A ike aku la makou ia Kupero, haalele aku la makou ia wahi ma ka lima hema, a holo aku la makou i Suria, a pae makou ma Turo; no ka mea, malaila e hooleiia'i ka ukana o ka moku.
4 І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.
Loaa ia makou kekahi mau haumana, noho iho la makou ilaila i na la ehiku; olelo mai la lakou ia Paulo, na ka Uhane, i pii ole oia i Ierusalema.
5 І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.
A i ka pau ana o keia mau la, haalele iho la makou ia wahi a hele aku la; ukali aloha mai la lakou a pau, a me na wahine, a me na keiki ia makou, a hiki mawaho o na kulanakauhale la; kukuli iho la makou ma kahakai, pule aku la.
6 І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
Honi ae la makou i kekahi i kekahi, ee aku la makou i ka moku; a hoi aku la lakou i ko lakou wahi.
7 А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.
A pau ko makou holo ana ma ka moku, mai Turo mai, hiki makou i Petolemai, honi aku la i na hoahanau, a noho pu iho la me lakou, hookahi la.
8 А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.
A ia la ae, hele mai la makou ka poe me Paulo a hiki i Kaisareia; a komo aku la iloko o ka hale o Pilipo, o ke kahuna euanelio, oia kekahi o na hiku, a noho pu iho la makou me ia.
9 Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.
Eba ana mau kaikamahine puupaa i wanana mai la.
10 І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.
Noho iho la makou ilaila i na la he nui, a iho mai la kekahi kaula mai Iudea mai, o Agebo ka inoa.
11 І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...
A hiki mai la ia io makou la, lawe iho la ia i ko Paulo kaei, nakinaki iho la i kona mau lima a me na wawae ona iho, i ae la, Ke i mai nei ka Uhane Hemolele, Penei e nakinaki ai na Iudaio ma Ierusalema i ke kanaka nona keia kaei, a e haawi aku ia ia i na lima o ko na aina e.
12 Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
A lohe makou i kela mau mea, noi ae la makou, a me kolaila poe ia ia, i pii ole ia i Ierusalema.
13 А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!
I mai la o Paulo, Heaha ka oukou e hana'i pela, me ka uwe mai, a nahae ko'u naau? No ka mea, ua makaukau no wau, aole e nakinaki wale no, aka, e make no hoi kekahi ma Ierusalema, no ka inoa o ka Haku o Iesu.
14 І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“
Aole loa ia i ae mai, oki ae la makou, i iho la, E hookoia no ko ka Haku makemake.
15 А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.
A mahope iho o keia mau la, hoomakaukau iho la makou, a pii aku la i Ierusalema.
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
Hele pu aku la no me makou kekahi poe o na haumana, no Kaisareia, e alakai pu ana ia Menasona, no Kupero, he haumana kahiko ia, a hookipaia makou e ia.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.
A hiki makou i Ierusalema, apo mai la na haumana ia makou me ka olioli.
18 А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.
A ia la ae, hele pu aku la o Paulo me makou io Iakobo la; malaila no na lunakahiko a pau.
19 Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.
Honi aku la oia ia lakou, hai pakahi aku la ia i na mea a pau a ke Akua i hana'i i ko na aina e, ma kana oihana.
20 Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!
A i ko lakou lohe ana, hoomaikai aku lakou i ke Akua, i mai la ia ia, E ke kaikaina, ke ike nei oe i ka nui o na umi tausani o na Indaio i manaoio; ua ikaika loa lakou a pau ma ke kanawai.
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.
Ua lohe lakou nou, ua ao aku oe i na Iudaio a pau ma na aina e, e haalele i ke kanawai o Mose, a ua papa aku i ke okipoepoe ana i na keiki, aole hoi e hele ma ia aoao.
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
Heaha la hoi? E akoakoa io mai no ka ahakanaka; no ka mea, e lohe auanei lakou i kou hiki ana mai.
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.
Nolaila, e hana oe i keia a makou e olelo aku ai ia oe. Eia no ia makou na kanaka eha, ua hoohiki lakou.
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.
E lawe ae ia lakou, a e huikala ia oe iho me lakou, a e hui pu me lakou ma ka waiwai makana, i amu lakou i na poo; i ike na mea a pau, he mea ole keia mau mea a lakou i lohe ai nou; aka, ua hele pololei oe, ua malama hoi i ke kanawai.
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.
I ka poe manaoio no na aina e, ua palapala makou i ka mea a kakou i manao ai, aole lakou e malama i keia mau mea, eia wale no, e hookaaokoa lakou i ko na akua e, a me ke koko, a me na mea i umi wale ia, a me ka moe kolohe.
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.
Alaila lawe ae la o Paulo i ua mau kanaka la, a ia la ae, huikala pu ae la kela ia ia iho me lakou, a komo aku la i ka luakini, e hoike aku i ka malama ana o na la huikala, a hiki i ka wa e haawiia'ku ai ka mohai, no kela mea keia mea o lakou.
27 А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,
A kokoke e pau kela mau la ehiku, ike ae la ka poe Iudaio no Asia ia ia, maloko o ka luakini, hoohaunaele ae la lakou i ka lehulehu, a hopu iho la ko lakou lima ia ia,
28 кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“
Kahea aku la lakou, E na kanaka o ka Iseraela, e alu. Eia ke kanaka nana i ao aku i kanaka a pau mai o a o i ka mea ku e i kanaka, a me ke kanawai, a me keia wahi; a lawe mai no hoi ia i mau Helene maloko o ka luakini, a ua hoohaumia i keia wahi hemolele.
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
(No ka mea, ua ike mua lakou me ia maloko o ke kulanakauhale, ia Teropima, no Epeso, kuhi iho la lakou ua kai mai o Paulo ia ia maloko o ka luakini.)
30 І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.
Ua pioloke ke kulanakauhale a pau, holo kiki mai la na kanaka a pau; hopu mai la lakou ia Paulo, kauo aku la lakou ia ia mawaho o ka luakini; papani koke iho la i na puka.
31 Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єфусалим збунтувався!
I ko lakou imi ana e pepehi ia ia, lohe aku la ka lunatausani koa, ua haunaele o Ierusalema a pau;
32 І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
A lawe koke ae la ia i na koa, a me na lunahaneri, a holo kiki aku la io lakou la: a ike mai lakou i ua lunatausani la, a me na koa, oki ae la ko lakou pepehi ana ia Paulo.
33 Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?
A hiki mai ua lunatausani la, hopu mai la ia ia, a kauoha aku la e paa ia i na kaulahao elua; ninau mai la, Owai keia? Heaha ka mea ana i hana'i?
34 Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.
Uwauwa aku la kekahi i kekahi mea, a o kekahi i kekahi mea, iwaena o ka ahakanaka. Aole i hiki ia ia ke ike i ka oiaio, no ka haunaele, kauoha aku la ia, e alakai ia ia maloko o ka pakaua.
35 А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,
Aia ia iluna o na anuu, kaikaiia'ka la ia e na koa, no ka anehenehe o ua ahakanaka la.
36 бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“
No ka mea, hahai aku la ka ahakanaka, uwauwa aku la, E, e kai aku ia ia.
37 А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?
A kokoke kaiia iloko o ka pakaua, i aku la o Paulo i ka lunatausani, E pono anei ia'u ke olelo aku ia oe? I mai la kela, Ua ike anei oe i ka ololo Helene?
38 Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“
Aole anei oe ka Aigupita, i ku iluna i na la mamua aku nei, a alakai ai i na kanaka eha tausani ma ka waonahele, he poe powa?
39 А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“
I mai la o Paulo, He kanaka Iudaio no wau, no Tareso i Kilikia, he kamaaina wau no kekahi kulanakauhale kaulana; ke nonoi aku nei au ia oe e ae mai ia'u e olelo aku i kanaka.
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:
Ae mai la no kela; alaila, ku mai la o Paulo ma na anuu, peahi mai la ka lima i kanaka; hooneoneo nui iho la, olelo mai la ia ma ka olelo Hebera, i mai la,
