Дії 20

1 А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

Niyakamana mbukila, Pawulo wakatuma basikwisya nakamana kubasungwazya. Wakati mwiinke obotu mpawo wakaya kuMakkedoniya.

2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

Nakayabwenda bwenda akati kazisi ezyo wakambula makani mangi akubasungwazya, wakasika kuGilisi.

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

Musule akukkala myezi itatu oko, baJuda bakamuvwiya kuchindi naakalikuyanda kuzubukila kuSiliya, aboobo wakayeya kubweda kayinda kuMakkedoniya.

4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

Kabaya bumusindikila kuya kusika kuAsiya oko Sopata mwana wa Payilasi waku Bbeliya; Alisitokkasi a Sekkundasi boonse bakazwa kubasyomi baku Tesalonikka; Gayo waku Debbe; Timoti aTikikkasi aTilofilasi waku aSiya.

5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

Pesi bantu aba bakasanguna kwinka kunembo eesu mpawo bakakutulinda kuTiloyasi.

6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

Twakayamba kuzwa kuFilipi kuzwa kumazuba achibunge chitakwe buswezyo, mukati kamazuba ali musanu twakasika muTiloyasi nkubakakkede. Oko twakakkala mazuba ali musanu aabili.

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

Mubuzuba butanzi bwamviki, awo katubungene amwi mukukomona chibunge, Pawulo wakambula kubazumini. Walikubamba kuzwa mubuzuba butobela, wakabamba nkani yakwe kusikila akati kabusiku.

8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

Mwakali malampi miingi mun'anda yakujulu mutwakabungene.

9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

Mumpulunguzyo kwakkede mukubusi utegwa Utikkasi, oyo wakali mungonzi mpati. Awo Pawulo mbwakadonselela kwambula, oyu mukubusi wachili koona, wakawida ansi kuzwa kunganda yatatu kuzwa kujulu wakabwezwa ulifwide.

10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

Pesi Pawulo wakaseluka ansi, wasika ali nguw walyolola akumubukata. Elyo wati, “Mutachinyemi limbi nkambo uchili muumi”.

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

Mpawo wakabweeda lubo kunganda yakujulu wakukomona chibunge mpawo walya. Musule akwambula chindi chilamfu kusikila kubuchedo, wakayinka.

12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

Bakabozya mukubusi kali muumi bakawumbilizigwa kapati.

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

Iswe lwesu twakayinka kunembo lya Pawulo abwato twazubukila kuAsosi, mputwali kuyeya kwenda amwi a Pawulo. Ezi nzyakayandide kuchita, nkambowakayelede kwenda amawulu.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

Nakatuswania kuAsosi, twakamunjizya mubwato mpawo twayaMetileni.

15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

Mpawo twakayamba kuzwa ooko mpawo twakakusika buzuba butobela oko kubambene akasuwa kaKkiyosiizuba litobela twakasika aka suwa ka Samo, mpawo izuba litobela twakasika kumunzi waku Melitasi.

16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

Nkambo Pawulo wayeya kuyamba kayinda kuEfeso, kuti atakabi achindi chilamfu mu Eziya, nkambo wakali kufwambananina kuya ku Jelusalema kafwambanina buzuba bwapentekkositi niinga chakakonzeka kuti achite bobo.

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

Kuzwa ku Melitasi wakatuma bantu ku Efeso kuti bakamwitile baalu bambungano.

18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

Nibakasika kulinguwe, wakati kuli mbabo, “Inywe lwanu mulizi, kuzwa kubuzuba buzuba butaanzi nindakalyata ino lyangu mu Eziya, ambunoli kali kukkala andinywe.

19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

Ndakaya kunembo akubelekela mwami amoyo woonse, amisozi, mpawo amasunko akandibeda, nkambo kamanz abama Juda.

20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

Mulizi mbundatakamusisila abunini kumwambila makani amwelede, ambundakamuyisya aakati kabantu mpawo akuzwa kunganda akunganda.

21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

Ndakali kubalungunwida baJuda aba Heleni atala akusandukila kuli Leza mpawo akuba alusyomo muMwami wesu Jesu.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

Lino amubone, ndaya kuJelusalema ndangidwe mumuya, nsizi pe zintu zitakachitike kuli ndime oko,

23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

kunze kwakuti Muuya Usalala undambile kuti mumyunzi yonse kuti insimbi yamapenzi zili ndilindilide.

24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

Pesi nsikomezyi buumi bwangu kuli ndime ndimwini, kunze kwakukuti ndibeleke akumaninsya mulimu ngundakatumbula kuzwa kuMwami Jesu, kandilungununa makani mabotu aluzyalo lwaLeza.

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

Lino amubone, ndilizi kuti nywe moonse, akati kanu mbindakendela kandamb bwami, tamuchikabuboni limbi busyu bwangu.

26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

Nkikako ndipa bukamboni obuno buzuba, kuti nsikwe mulandu aganzi lyamuntu naba umwi.

27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

Nkambo tendakaleka abuninikumwambila koonse kuyanda kwaLeza.

28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

Nkikako amuchenjele lwanu, antoomwe abutanga obo Muuya Usalala mbwakamusalila kuba bendelezi. Amuchenjele mukwembela imbungano yaLeza, njakawula aganzi lyakwe. Kwindila muganzi lyamwanawakwe mwini.

29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

Ndilizi kuti ndazwa biyo, bawumpe balasika akati kanu alimwi tabakobuleka butanga.

30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

Ndilizi kuti nikuba kuzwa akati kanu bamwi bantu balabuka akwambula makani mabi kuti bagwisye basikwiya babo.

31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

Nkikako amulinde. Muyeye kuti kwaminyaka itatu nsikalekede kumulaya umwi awumwi sikati amansiku amisozi.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

Lino ndamupeda kuliLeza akujwi lya luzyalo lwakwe, lukonzya kumuyaka akumupa lukono akati kababo bakasalazigwa.

33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

Takwe muntu ngundakanyeya nsiliva yakwe, ngolida, nikuba chizwaato.

34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

Inywe lwanu mulizi kuti aya maboko akabeleka zyakuliyanda ndime. Antoomwe azyababo bali antoomwe andime.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

Muzintu zyoonse ndakaba chitondezyo chambumukonzya kugwasya batajisi nguzu, zyakulibelekela, kuyeya makani amwami Jesu, makani ngakamba we lwakwe, “Kulilongezedwe kupa kwiinda kutambula”.

36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

Nakamana kwambula munzila eeyi wakafugama wakomba ambabo boonse.

37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

Kwakaba kulilisya mpawo bambundila Pawulo akumumyonta.

38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

Bakaba akuwusa boonse anzyakamba, kuti tabachizoboni busyu bwakwe ilubo. Mpawo bakamusindikila kubwaato.