Дії 2
1 Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
And when the day of Pentecost was fully come, they were all with one accord in one place.
2 І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
And suddenly there came a sound from heaven as of a rushing mighty wind, and it filled all the house where they were sitting.
3 І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
And there appeared unto them cloven tongues like as of fire, and it sat upon each of them.
4 Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
And they were all filled with the Holy Ghost, and began to speak with other tongues, as the Spirit gave them utterance.
5 Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
And there were dwelling at Jerusalem Jews, devout men, out of every nation under heaven.
6 А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
Now when this was noised abroad, the multitude came together, and were confounded, because that every man heard them speak in his own language.
7 Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
And they were all amazed and marvelled, saying one to another, Behold, are not all these which speak Galilæans?
8 Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
And how hear we every man in our own tongue, wherein we were born?
9 Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Parthians, and Medes, and Elamites, and the dwellers in Mesopotamia, and in Judæa, and Cappadocia, in Pontus, and Asia,
10 і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
Phrygia, and Pamphylia, in Egypt, and in the parts of Libya about Cyrene, and strangers of Rome, Jews and proselytes,
11 юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
Cretes and Arabians, we do hear them speak in our tongues the wonderful works of God.
12 І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
And they were all amazed, and were in doubt, saying one to another, What meaneth this?
13 А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
Others mocking said, These men are full of new wine.
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
But Peter, standing up with the eleven, lifted up his voice, and said unto them, Ye men of Judæa, and all [ye] that dwell at Jerusalem, be this known unto you, and hearken to my words:
15 Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
For these are not drunken, as ye suppose, seeing it is [but] the third hour of the day.
16 а це те, що пророк Йоі́л передрік:
But this is that which was spoken by the prophet Joel;
17 „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
And it shall come to pass in the last days, saith God, I will pour out of my Spirit upon all flesh: and your sons and your daughters shall prophesy, and your young men shall see visions, and your old men shall dream dreams:
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
And on my servants and on my handmaidens I will pour out in those days of my Spirit; and they shall prophesy:
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
And I will shew wonders in heaven above, and signs in the earth beneath; blood, and fire, and vapour of smoke:
20 Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
The sun shall be turned into darkness, and the moon into blood, before that great and notable day of the Lord come:
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
And it shall come to pass, [that] whosoever shall call on the name of the Lord shall be saved.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Ye men of Israel, hear these words; Jesus of Nazareth, a man approved of God among you by miracles and wonders and signs, which God did by him in the midst of you, as ye yourselves also know:
23 Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
Him, being delivered by the determinate counsel and foreknowledge of God, ye have taken, and by wicked hands have crucified and slain:
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
Whom God hath raised up, having loosed the pains of death: because it was not possible that he should be holden of it.
25 Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
For David speaketh concerning him, I foresaw the Lord always before my face, for he is on my right hand, that I should not be moved:
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
Therefore did my heart rejoice, and my tongue was glad; moreover also my flesh shall rest in hope:
Because thou wilt not leave my soul in hell, neither wilt thou suffer thine Holy One to see corruption. (Hadēs g86)
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
Thou hast made known to me the ways of life; thou shalt make me full of joy with thy countenance.
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
Men [and] brethren, let me freely speak unto you of the patriarch David, that he is both dead and buried, and his sepulchre is with us unto this day.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
Therefore being a prophet, and knowing that God had sworn with an oath to him, that of the fruit of his loins, according to the flesh, he would raise up Christ to sit on his throne;
31 у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
He seeing this before spake of the resurrection of Christ, that his soul was not left in hell, neither his flesh did see corruption. (Hadēs g86)
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
This Jesus hath God raised up, whereof we all are witnesses.
33 А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Therefore being by the right hand of God exalted, and having received of the Father the promise of the Holy Ghost, he hath shed forth this, which ye now see and hear.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
For David is not ascended into the heavens: but he saith himself, The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand,
35 доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
Until I make thy foes thy footstool.
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
Therefore let all the house of Israel know assuredly, that God hath made that same Jesus, whom ye have crucified, both Lord and Christ.
37 Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
Now when they heard [this], they were pricked in their heart, and said unto Peter and to the rest of the apostles, Men [and] brethren, what shall we do?
38 А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
Then Peter said unto them, Repent, and be baptized every one of you in the name of Jesus Christ for the remission of sins, and ye shall receive the gift of the Holy Ghost.
39 Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
For the promise is unto you, and to your children, and to all that are afar off, [even] as many as the Lord our God shall call.
40 І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
And with many other words did he testify and exhort, saying, Save yourselves from this untoward generation.
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Then they that gladly received his word were baptized: and the same day there were added [unto them] about three thousand souls.
42 І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
And they continued stedfastly in the apostles’ doctrine and fellowship, and in breaking of bread, and in prayers.
43 І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
And fear came upon every soul: and many wonders and signs were done by the apostles.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
And all that believed were together, and had all things common;
45 І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
And sold their possessions and goods, and parted them to all [men], as every man had need.
46 І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
And they, continuing daily with one accord in the temple, and breaking bread from house to house, did eat their meat with gladness and singleness of heart,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
Praising God, and having favour with all the people. And the Lord added to the church daily such as should be saved.
