Дії 19
1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,
Teo t’ie e Korinto añe t’i Apolosy, le niranga i tane aboy t’i Paoly naho nipoteake e Efesosy ao vaho nitendreke mpiòke,
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“
le nanoa’e ty hoe: Rinambe’ areo hao i Arofo Masiñey te niantoke? Aiy! hoe ty natoi’ iareo: mbe tsy nijanji’ay i Arofo Masiñey.
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.
Aa le hoe re: Ami’ty inoñe arè ty nampiliporañe anahareo? Ty fampilipora’ i Jaonay, hoe iareo.
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.
Aa le hoe t’i Paoly: Toe nandipotse ami’ty fandiporam-pisolohoañe t’i Jaona, hatokisa’ iareo i manonjohy azey: Iesoà izay.
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.
Ie jinanji’ iereo, le nalipotse ami’ty tahina’ Iesoà Talè.
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
Le nanampeza’ i Paoly fitàñe naho nivotraha’ i Arofo Masiñey naho nilikoliko vaho nitoky.
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.
Va’e folo ro’amby indaty rey.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
Nizilik’ am-pitontonañ’ao t’i Paoly le nilañoñe telo volañe, am-pahavaniañe nitaroñe naho nañosike iareo amy Fifehean’ Añaharey.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.
Aa ie nihagàñe ty ila’e naho nanjehatse mbore nanivetive i Lalañey añatrefa’ i màroy, le nisitaha’e naho nave’e o mpiòkeo vaho nañotsohotso boak’ andro an-dakilasi’ i Tiranò ao.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.
Nitoloñe’ iereo roe taoñe zay, aa le hene nahajanjiñe ty tsara’ Iehovà o mpimoneñe Asiao, ndra Jiosy ndra Grika.
11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,
Nitolon-draha tsitantane am-pità’ i Paoly t’i Andriañahare,
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.
ie nendeseñe boak’ an-tsandri’e ty sarimbo ndra masoara mb’ amo silokeo le nifiañe i hasilokey vaho nifaok’ añe o angatseo.
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“
Aa le rinambe’ o Jiosy mirererere mpitrobo-angatseo ty fikaikaihañe i tahina’ Iesoày ambone’ o vinolevolen-kokolampao, ami’ty hoe: Lilie’ay rehe ami’ty tahina’ Iesoà tseize’ i Paoliy.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.
Nanao zay ka ty anadahy fito’ i Skeva, Jiosy, talèm-pisoroñe,
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“
aa le tinoi’ i anga-dratiy ty hoe: Fantako t’Iesoà, apotako i Paoly, fa ia v’inahareoo?
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.
Le niambotraha’ indaty niangara’ i kokolampaiy naho fonga ginore’e vaho rineba’e, le nibotatsak’ amy anjombay iereo nibongibongy naho nitsiri-dio.
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.
Kanao hene naharendreke zay ndra Jiosy ndra Grika mpimoneñe Efesosy ao le nivotraha’ ty eveñe, vaho nonjoneñe ty tahina’ Iesoà Talè.
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
Aa le maro amo nahafiatoo ty nimb’eo nisoloho, vaho namoraborake o sata’eo.
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
Natonto’ ty mpisikily maro ka o boke’eo naho niforototoe’ iereo am-batraike. Ie vinolily, le nizoeñe te drakma lime ale ty vili’ irezay.
20 Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово!
Aa le nienatse an-kaozarañe ty tsara’ Iehovà vaho nahareketse.
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.
Ie niheneke, le sinafiri’ i Paoly añ’arofo ty hiranga i Makedonia naho i Akaia mb’e Ierosaleme añe; aa hoe re: Naho hirik’ añe le tsi-mahay tsy hitilike i Roma ka raho.
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
Aa le nampihitrife’e mb’e Makedonia mb’eo ty mpitoro’e roe, i Timoty naho i Erasto, ie nitambatse an-tane’ Asia ao heike.
23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.
Ie amy zay, nipoñake ty fitrobotroboañe jabajaba ty amy Lalañey.
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,
Teo ty mpanefe vola foty atao Demetrio, mpamboatse hazomanga volafoty ho amy Artemise, ze nampivangongo ty fitoloña’ o mpanefeo.
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.
Kinoi’e hivory o mpitrao-tolon-drahao, vaho hoe ty asa’e: O androanavio, fohi’ areo te o tolon-drahao ro mampiraorao an-tika;
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.
naho isa’ areo naho janji’ areo te tsy e Efesosy avao fa didý tsy mahatsitsike i Asia ty fañosiha’ i Paoly i màroy hiamboho, ie manao te tsy ndrañahare ka o satam-pitàñeo.
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.
Aa tsy te i balibalin-tikañey avao ty ho mavoeñe, fa honjirañe ka ty anjomban-drañahare-ampela Artemisey hampifotsak’ i fiambesam-bolonahe’ey ie italahoa’ i Asia iaby naho ty voatse toy.
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“
Ie nahajanjiñe iereo, le nilifom-piforoforo vaho songa nikoràke ty hoe: Ra’elahy t’i Artemise’ o nte Efesosio!
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.
Aa le nitsitsike fivalitaboahañe i rovay, le nihitrihitry hoe raike mb’an-tameañe ey, naho kinozozo’ iareo t’i Gaio naho i Aristarko nte-Makedonia, mpitrao-lia amy Paoly.
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.
Ho naneñateña amy fiharondembohañ’ ao t’i Paoly fe tsy napo’ o mpiòkeo.
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.
Nañitrik’ ama’e ka ty ila’ o bei’ i Asia rañe’eo, ty tsy hitoaña’e i tameañey.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
Aa le nikoràke hoe zao ty ila’e naho hoe zay ty ila’e amy te nifamalitaboak’ i fivoriy vaho ninofi’ i màroy ty talim-pivoria’e.
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.
Tamy màroy ty nampibejañe i rahay amy Aleksandro le naronje’ o Jiosio mb’aolo mb’eo. Aa le nanondrotondro fitàñe t’i Aleksandro hiveroke amo nivorio.
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“
Fe naho nifohi’ i màroy t’ie Jiosy, le nirihòñe’ iereo an-tazataza añate’ ty roe ora ty hoe: Ra’elahy t’i Artemise’ i Efesosy!
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
Ie nampianjiñe i lahialeñey ty silikitera’ i rovay le hoe ty asa’e: Ry ondaty nte Efesosio, Ia t’indaty tsy mahafohiñe te mpañambeñe ty anjomba’ i Artemise ra’elahy nivotrak’ atoy boak’ andindiñ’ añe, ty rova’ o nte-Efesosio?
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.
Aa kanao tsy hay liereñe, le kitra’e hianjiñe nahareo tsy hanao ty hajagarigarìañe,
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.
amy te nasese’ areo mb’etoa ondaty tsy mpamaok’ anjomba miavake vaho tsy mpanivetive an-drañahare-ampela-tikañey.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.
Aa naho te haneseke ondaty t’i Demetrio naho o mpanao satam-pitàñeo, le misokake i zakay, vaho ao o sorotào, angao iereo hifampaneseke.
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.
Hera t’ie aman-draha hafa tea’ areo ho bentareñe, fe am-pivory to ao ty ilaharañe.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“.
Toe marivo ho sangieñe tika ty amy hotakotak’ anindroaniy, ie tsy aman-taly hamolilia’ay ty fañotakotahañe toy.
41 І, промовивши це, розпустив він громаду.
Ie niheneke i saontsi’ey, le naba’e añe i màroy.
