Дії 19
1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,
And it came to pass, that while Apollos was at Corinth, Paul having passed through the upper region, came to Ephesus; and finding certain disciples,
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“
He said to them, Have ye received the Holy Spirit since ye believed? And they said to him, We have not so much as heard whether there is any Holy Spirit.
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.
And he said to them, Into what then were ye baptized? And they said, Into John's baptism.
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.
Then said Paul, John verily baptized with the baptism of repentance, saying to the people, That they should believe on him who should come after him, that is, on Christ Jesus.
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.
When they heard [this], they were baptized into the name of the Lord Jesus.
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
And when Paul had laid [his] hands upon them, the Holy Spirit came on them; and they spoke in languages, and prophesied.
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.
And all the men were about twelve.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
And he went into the synagogue, and spoke boldly for the space of three months, disputing and persuading the things concerning the kingdom of God.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.
But when divers were hardened, and believed not, but spoke evil of that way before the multitude, he departed from them, and separated the disciples, disputing daily in the school of one Tyrannus.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.
And this continued for the space of two years; so that all they who dwelt in Asia heard the word of the Lord Jesus, both Jews and Greeks.
11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,
And God wrought special miracles by the hands of Paul:
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.
So that from his body were brought to the sick, handkerchiefs, or aprons, and the diseases departed from them, and the evil spirits went out of them.
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“
Then certain of the vagabond Jews, exorcists, took upon them to call over them who had evil spirits, the name of the Lord Jesus, saying, We adjure you by Jesus whom Paul preacheth.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.
And there were seven sons of [one] Sceva a Jew, [and] chief of the priests, who did so.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“
And the evil spirit answered and said, Jesus I know, and Paul I know; but who are ye?
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.
And the man in whom the evil spirit was, leaped on them, and overcame them, and prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.
And this was known to all the Jews and Greeks also dwelling at Ephesus: and fear fell on them all, and the name of the Lord Jesus was magnified.
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
And many that believed came, and confessed, and showed their deeds.
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
Many also of them who used curious arts, brought their books together, and burned them before all [men]; and they counted the price of them, and found [it] fifty thousand [pieces] of silver.
20 Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово!
So mightily grew the word of God, and prevailed.
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.
After these things were ended, Paul purposed in the spirit, when he had passed through Macedonia, and Achaia, to go to Jerusalem, saying, After I have been there, I must also see Rome.
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
So he sent into Macedonia two of them that ministered to him, Timothy and Erastus; but he himself stayed in Asia for a season.
23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.
And the same time there arose no small stir about that way.
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,
For a certain [man] named Demetrius, a silver-smith, who made silver shrines for Diana, brought no small gain to the artificers;
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.
Whom he called together with the workmen of like occupation, and said, Sirs, ye know that by this craft we have our wealth:
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.
Moreover, ye see and hear, that not alone at Ephesus, but almost throughout all Asia, this Paul hath persuaded and turned away many people, saying, that they are no gods which are made with hands.
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.
So that not only this our craft is in danger to be set at naught; but also that the temple of the great goddess Diana should be despised, and her magnificence should be destroyed, whom all Asia, and the world worshipeth.
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“
And when they heard [these sayings], they were full of wrath, and cried out, saying, Great [is] Diana of the Ephesians.
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.
And the whole city was filled with confusion: and having caught Gaius and Aristarchus, men of Macedonia, Paul's companions in travel, they rushed with one accord into the theater.
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.
And when Paul would have entered in to the people, the disciples suffered him not.
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.
And certain of the chief of Asia, who were his friends, sent to him, desiring [him] that he would not adventure himself into the theater.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
Some therefore cried one thing, and some another: for the assembly was confused, and the greater part knew not why they had come together.
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.
And they drew Alexander out of the multitude, the Jews putting him forward. And Alexander beckoned with the hand, and would have made his defense to the people.
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“
But when they knew that he was a Jew, all with one voice about the space of two hours cried out, Great [is] Diana of the Ephesians.
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
And when the town-clerk had appeased the people, he said, [Ye] men of Ephesus, what man is there that knoweth not that the city of the Ephesians is a worshiper of the great goddess Diana, and of the [image] which fell down from Jupiter?
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.
Seeing then that these things cannot be contradicted, ye ought to be quiet, and to do nothing rashly.
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.
For ye have brought hither these men, who are neither robbers of churches, nor yet blasphemers of your goddess.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.
Wherefore, if Demetrius and the artificers who are with him, have a matter against any man, the law is open, and there are deputies: let them implead one another.
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.
But if ye inquire any thing concerning other matters, it shall be determined in a lawful assembly.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“.
For we are in danger to be called in question for this day's uproar, there being no cause by which we may give an account of this concourse.
41 І, промовивши це, розпустив він громаду.
And when he had thus spoken, he dismissed the assembly.
