Дії 19
1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,
And while Apollos was at Corinth, Paul travelled over the upper countries to Ephesus. And he inquired of the disciples whom he found there,
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“
Have ye received the Holy Spirit, since ye believed? They answered and said to him: If there be a Holy Spirit, it hath not come to our hearing.
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.
He said to them: Into what then were ye baptized? They say: Into the baptism of John.
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.
Paul said to them: John baptized the people with the baptism of repentance, while he told them to believe in him who was to come after him, that is, in Jesus the Messiah.
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.
And when they heard these things, they were baptized in the name of our Lord Jesus Messiah.
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
And Paul laid his hand on them; and the Holy Spirit came upon them, and they spoke in various tongues, and prophesied.
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.
And all the persons were twelve.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
And Paul entered into the synagogue, and spoke boldly three months, persuading in regard to the kingdom of God.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.
And some of them were hardened, and disputatious, and reviled the way of God before the assembly of the people. Then Paul withdrew himself, and separated the disciples from them. And he discoursed with them daily in the school of a man named Tyrannus.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.
And this continued for two years, until all who resided in Proconsular Asia, both Jews and Gentiles, heard the word of the Lord.
11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,
And God wrought very great miracles by the hand of Paul:
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.
so that, from the clothes on his body, napkins and rags were carried and laid upon the sick, and the diseases left them, and demons also went out.
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“
And moreover certain Jews, who went: about exorcising demons, were disposed to exorcise in the name of our Lord Jesus over those who had unclean spirits, by saying: We adjure you, in the name of that Jesus whom Paul announceth.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.
And there were seven sons of one Sceva, a Jew, and chief of the priests, who did this.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“
And the evil demon answered and said to them: Jesus I well know, and Paul I know, but as for you, who are ye?
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.
And the man in whom was the evil demon leaped upon them, and overpowered them, and threw them down: and they fled out of the house denuded and bruised.
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.
And this became known to all the Jews and Gentiles, who resided at Ephesus. And fear fell on them all, and the name of our Lord Jesus Messiah was exalted.
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
And many of them that believed, came and narrated their faults, and confessed what they had done.
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
And also many magicians collected their books, and brought and burned them before every body: and they computed the cost of them, and it amounted to fifty thousand pieces of silver.
20 Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово!
And thus with great power was the faith of God strengthened and increased.
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.
And when these things had been accomplished, Paul purposed in his mind, to make the circuit of all Macedonia and Achaia, and then go to Jerusalem. And he said: After I have gone thither, I must also see Rome.
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
And he sent two persons, of those that ministered to him, Timothy and Erastus, into Macedonia; but he himself remained for a time in Asia.
23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.
And at that time there was great commotion respecting the way of God.
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,
For a certain silversmith was there, named Demetrius, who made silver shrines for Diana, and afforded great profits to the artisans of his trade.
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.
He assembled all the artisans of his trade, and those who labored with them, and said to them: Gentlemen, ye know that our gains are all from this manufacture.
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.
And ye also know and see, that not only the citizens of Ephesus, but also the mass of all Asia, this Paul hath persuaded and enticed away, by saying, that those are not gods, which are made by the hands of men.
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.
And not only is this occupation slandered and impeded, but also the temple of the great goddess Diana is accounted as nothing; and likewise the goddess herself of all Asia, and whom all nations worship, is contemned.
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“
And when they heard these things they were filled with wrath; and they cried out, and said: Great is Diana of the Ephesians.
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.
And the whole city was in commotion; and they ran together, and entered the theatre. And they caught, and bore along with them, Gaius and Aristarchus, men of Macedonia, and associates of Paul.
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.
And Paul was disposed to go into the theatre: but the disciples restrained him.
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.
And likewise the chiefs of Asia, because they were his friends, sent and requested of him, that he would not expose himself by going into the theatre.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
And the multitudes that were in the theatre were in great confusion, and cried, some one thing, and some another: and many of them knew not for what cause they had come together.
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.
And the Jewish people who were there, brought forward one of their men, a Jew, named Alexander. And he, rising up, waved his hand, and wished to make a defence before the people.
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“
But they knowing him to be a Jew, all cried out with one voice, about two hours: Great is Diana of the Ephesians.
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
But the chief of the city tranquillized them, by saying: Men of Ephesus, What person is there, among men, who doth not know the city of the Ephesians to be devoted to the worship of the great Diana, and of her image that descended from heaven?
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.
Since therefore no one can gainsay this, ye ought to be tranquil, and to do nothing with precipitancy.
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.
For ye have brought forward these men, when they have robbed no temples, and have not reviled our goddess.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.
But if Demetrius and the men of his trade have a controversy with any one, lo, there is a proconsul in the city, they are men of dexterity, let them approach and litigate with one another.
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.
Or if you desire any other thing, it may be determined in the place assigned by law for an assembly.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“.
Because too we are now in danger of being accused as seditious, since we cannot give a reason for the meeting of this day, because we have assembled needlessly, and been tumultuous without a cause.
41 І, промовивши це, розпустив він громаду.
And having said these things, he dismissed the assembly.
