Дії 19
1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,
And it came to pass, while Apollos was in Corinth, Paul having come through the upper regions came down into Ephesus: and found certain disciples,
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“
and said to them, Have you received the Holy Ghost, having believed? And they said to him, But we have not heard if the Holy Ghost is (given).
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.
And he said, Into what then were you baptized? And they said, Into the baptism of John.
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.
And Paul said, John baptized with the baptism of repentance, saying unto the people, that they should believe on the one coming after him, that is Jesus.
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.
And they, having heard, were baptized into the name of the Lord Jesus;
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
and Paul having laid his hands on them, the Holy Ghost came on them; and they continued to speak with tongues, and prophesy.
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.
And they were all about twelve men.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
And having come into the synagogue, he preached boldly three months, expounding and persuading them as to the things concerning the kingdom of God.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.
But when some were becoming hardened and disbelieving, speaking evil of the way in the presence of the multitude, departing from them he separated his disciples, daily expounding in the school of Tyrannus.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.
And this took place two years; so that all dwelling in Asia heard the word of the Lord, both Jews and Greeks.
11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,
And God was working great miracles through the hands of Paul;
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.
so that napkins and aprons were carried from his body and placed on the sick, and diseases departed from them, and evil spirits went out of them.
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“
And certain ones of the itinerant Jewish exorcists undertook to call the name of the Lord Jesus, over those having evil spirits saying, I adjure you in the name of Jesus whom Paul is preaching.
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.
And there were certain seven sons of one Sceva, a Jewish high priest, doing this.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“
But the evil spirit responding said to them, I know Jesus, and am acquainted with Paul; but who are you?
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.
And the man in whom was the evil spirit, leaping on them, domineering over both of them, prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.
And this became known to all, both Jews and Greeks, dwelling at Ephesus; and fear fell upon them all, and the name of the Lord Jesus was magnified;
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
and many of those having believed came, confessing, and renouncing their practices.
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
And many of those practicing curious arts, having brought their books, burnt them before all: and they estimated the price of them, and found it to be fifty thousand pieces of silver.
20 Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово!
Thus the word of the Lord increased and accumulated strength according to His power.
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.
And when these things were fulfilled, Paul purposed in spirit, having traveled through Macedonia and Achaia, to go on into Jerusalem, saying that, After I am there it behooves me also to see Rome.
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
And having sent two of those ministering to him, Timothy and Erastus, into Macedonia, himself spent the time in Asia.
23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.
And at that time there was no small commotion concerning the way.
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,
For a certain Demetrius by name, a silversmith, making silver shrines of Diana, was bringing no small gain to the mechanics,
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.
whom having assembled and the laborers about such things, he said, Men, you know that it is from this work that prosperity is to us:
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.
and you see and hear, that not only at Ephesus, but almost throughout all Asia, that this Paul having persuaded them has turned away a great multitude, saying that there are no gods made with hands.
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.
And not only is this interest in danger to us to come into disrepute; but even the temple of the great goddess Diana to be considered for nought, and they are about even to despise the majesty of her, whom all Asia and the world worships.
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“
And hearing and being filled with rage, they continued to cry out, saying, Great is Diana of the Ephesians.
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.
And the city was filled with commotion: and they rushed of one accord into the theatre, seizing Gaius and Aristarchus, the Macedonians, the companions of Paul.
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.
And Paul wishing to go in unto the people, the disciples suffered him not;
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.
and certain ones of the Asiatic rulers, also being friends to him, having sent to him, continued to entreat him not to give himself up into the theatre.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
Then indeed they continued to cry out some one thing, and some another: for the church was confused; and the most of them did not know on account of what they had come together.
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.
And some from the crowd forced in Alexander, the Jews precipitating him forward; and Alexander, beckoning with his hand, wished to apologize to the people.
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“
But recognizing that he is a Jew, there was one voice from all crying out about two hours, Great is Diana of the Ephesians.
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
And the city clerk having dismissed the multitudes, said, Ephesian men, for what one of men is there that does not know that the city of the Ephesians is a worshiper of the great goddess Diana, and of the statue having fallen down from Jupiter?
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.
Therefore these things being unquestionable, it is necessary that you become calm, and do nothing rashly.
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.
For you have led in these men, who are neither robbers of temples, nor are they blaspheming your goddess.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.
If indeed therefore Demetrius, and the mechanics along with him, have a charge against any one, the courts are in session, and there are lawyers: let them implead one another.
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.
But if you are seeking something concerning other things, it shall be settled in the lawful church.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“.
For indeed we are in danger of prosecution for the disturbance this day, there being no cause concerning which we shall be able to give a reason for this uproar.
41 І, промовивши це, розпустив він громаду.
And having said these things, he dismissed the church.
