Дії 16
1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
He came then (both *no) to Derbe and (to *no) Lystra. And behold a disciple certain was there, named Timothy, [the] son of a woman (certain *k) Jewish believing, father however a Greek;
2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
who was well spoken of by the in Lystra and Iconium brothers.
3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
This one wanted Paul with him to go forth, and having taken he circumcised him on account of the Jews those being in the parts those; they knew for all that a Greek (the father *N+kO) of him was.
4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
While then they were passing through the cities, they were delivering to them to keep the decrees which [were] decided on by the apostles and (of the *k) elders who [were] in Jerusalem.
5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
The indeed therefore churches were strengthened in the faith and were increasing in number every day.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
(they passed through *N+kO) then Phrygia and (the *k) Galatian region having been forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia,
7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
having come (then *no) down to Mysia they were attempting (into *N+kO) Bithynia (to go, *N+kO) and not did allow them the Spirit (of Jesus. *NO)
8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
having passed by then Mysia they came down to Troas.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
And a vision during the night to Paul appeared: A man of Macedonia certain was already standing (and *no) beseeching him and saying; Having passed over into Macedonia do help us.
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
When now the vision he had seen, immediately we sought to go forth to Macedonia concluding that he has called us (God *N+KO) to evangelise to them.
11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
Having sailed (then *N+KO) from Troas we made a straight course to Samothrace, (and *N+kO) the following day to Nea Polis,
12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
(and from there and from there *N+kO) to Philippi, which is ([the] leading [city] *N+kO) (of the *ko) district of Macedonia [the] city, [and Roman] colony. We were now in (this *NK+o) city staying days some.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
On the then day of the Sabbaths we went forth outside the (gate *N+KO) by a river where (we were accustomed *N+KO) (prayer *N+kO) to have, And having sat down we were speaking to those having gathered women.
14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
And a certain woman named Lydia, a seller of purple of [the] city of Thyatira worshiping God, was listening of whom the Lord opened the heart to attend to the [things] being spoken by Paul.
15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
When then she was baptized and the house of her, she begged saying; If you have judged me faithful to the Lord to be, having entered into the house of mine (do remain; *N+kO) And she persuaded us.
16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
It happened now going of us to (the *no) [place of] prayer, a girl certain having a spirit (Python meeting by *N+kO) us, who gain much was bringing the masters of her by fortune-telling.
17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
She (having followed *N+kO) after Paul and us was crying out saying; These men servants of the God Most High are, who proclaim (to you *N+KO) [the] way of salvation.
18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“І того ча́су той вийшов.
This then she was continuing for many days. Having been distressed then Paul and having turned to the spirit he said; I command you in (the *k) name of Jesus Christ to come out from her. And it came out on [the] same hour.
19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
Having seen now the masters of her that was gone the hope of the profit of them, having taken hold of Paul and Silas they dragged [them] into the marketplace before the rulers,
20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
and having brought up them to the magistrates they said; These men exceedingly trouble of us the city Jews being;
21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
and preach customs that not it is lawful for us to accept nor to practice Romans being.
22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
And rose up together the crowd against them, and the magistrates having torn off of them the garments were commanding to beat with rods;
23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
Many (then *NK+o) having laid on them blows they cast [them] into prison having charged the to jailer strictly to keep them;
24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
who an order such (having received *N+kO) threw them into the inner prison and the feet fastened of them in the stocks.
25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
Toward now midnight Paul and Silas praying they were singing praises to God; Were listening now to them the prisoners.
26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
Suddenly then earthquake there was a great so that shaking the foundations of the prison house; were opened (then *N+kO) immediately the doors all, and of all the chains were loosed.
27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
Awoken then having been the jailer and was seeing having opened the doors of the prison, having drawn [his] sword he was about himself to execute supposing to have escaped the prisoners.
28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
Called out however in a loud voice Paul saying; Not may do to yourself harm; all for we are here.
29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
Having called for now lights he rushed in and terrified having become he fell down before Paul and Silas,
30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
And having brought them out he was saying; Sirs, what of me is necessary to do that I may be saved?
31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
And they said; do believe on the Lord Jesus (Christ *K) and will be saved you yourself and the household of you.
32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
And they spoke to him the word of the (Lord *NK+O) (along with *N+kO) all those in the house of him.
33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
And having taken them in that [very] hour of the night he washed [them] from the wounds, and he was baptized he himself and the [household] of him (all *NK+o) immediately.
34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
Having brought then them into the house (of him *ko) he laid a table [for them] and (rejoiced *NK+o) with all [his] household having believed in God.
35 А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
When day then having come sent the magistrates the officers saying; do release the men those.
36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
Reported then the jailer words these to Paul that Have sent the captains that you may be let go; Now therefore having gone out do depart in peace.
37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
But Paul was saying to them; Having beaten us publicly uncondemned men Romans being, they cast [us] into prison, and now secretly us do they throw out? No indeed! Instead having come themselves us they should bring out.
38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
(Reported *N+kO) then to the magistrates the officers declarations these; (and *k) They were afraid (then *no) having heard that Romans they are,
39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
And having come they appealed to them and having brought [them] out they were asking [them] (to go out *N+kO) (of *no) the city.
40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.
Having gone forth then (out of *N+kO) the prison they came (to *N+kO) Lydia; and having seen [them] they exhorted the brothers (them *k) and departed.
