Дії 15
1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.
Mararah mina loong ah Judia nawa Entiok ni wang rum haano hanpiite loong asuh phang nyootsoot rumta, “Moses Hootthe jun ih khoopkhan banlam lahoon kanbah sen ih khopiiroidong ah tachoh kan.”
2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.
Erah jengkhaap ah thoidi Pool nyia Barnabaas ah neng damdi rapne ih daanmui nyuuta, erah raangtaan Entiok nawa wasiitnyi Pool nyia Barnabaas damdoh Jerusalem nah wakkah ano kamwah nyia mihak phokhoh loong asuh erah tiit ah chengkaat theng ngeh ih roongwaan rumta.
3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.
Erah thoidi neng loong ah chaaste ih wangthuk rumta; eno Phoenesia nyia Samaria lam ih kah rum adi, Ranglajatte loong ah Rangte mendi mamah lek rumta tiit ah banbaat rumta; erah chaat rum ano hanpiite loong ah rapne ih roon rumta.
4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.
Jerusalem ni thokrum kano, kamwah loong, chaas nawa te nyia mihak phokhoh loong ih rapniine ih bantho rumta, neng suh Rangte ih mamah ih maak rumta erah tiit ah baat ih rumta.
5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.
Enoothong mararah hanpiite Pharisis nawa angta loong ah toonchap rum ano jeng rumta, “Ranglajatte loong ah ih khoopkhan banlam ah hoon jaatjaat etheng eno Moses Hootthe kap ah baat etheng.”
6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.
Kamwah nyia mihak phokhoh loong ah erah tiit ah phanwaan suh lomtong rumta.
7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.
Rekam daanmui rum ah lilih Pitar ah toonchap ano jengta, “Phoh ano loong, sen ih jat ehan, ngah jaakhoh di Rangte ih Ranglajatte suh Ruurang Ese tiit baat suh danje tahang, timnge liidi neng ih erah japchaat ano toom hanpi rum ah ngeh ah.
8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
Eno mirep thung atak jatte Rangte ih, seng suh kohali ah likhiik Esa Chiiala ah koh rum ano heh ih Ranglajatte loong ah uh kap etheng ngeh ih noisok ha.
9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
Rangte ih seng loong asuh phoosiit siit li hali; neng loong ah ih hanpi ih kano neng rangdah uh biin anaan eha.
10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?
Emah ang abah, sengte sengwah ih lajen huika nyia seng ih lajen huike huijih ah neng tam ni toonhui thuk eno, Rangte ah tiim esuh thaak phate hi?
11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.
Emah tah angka! Teesu Jisu minchan ih seng puipang ih tahe ah likhiik neng uh hanpi ih rum kano puipang ih rumha.”
12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!
Pool nyia Barnabaas ah Rangte ih Ranglajatte damdi mih paatjaajih mamah ih re thuk nyuuta, erah baatnyu kano mih loong ah tikpakpak ih tong rumta.
13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.
Pool nyia Barnabaas ah thoonjeng nyu kano, Jeems we jengta: “Nga phono loong chaat thaak he!
14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.
Jaakhoh di Rangte ih Ranglajatte dung dowa heh mih raangtaan ih poon ano neng mamah ih riikoi sokboita erah ah Simoon ih baat ih tahan.
15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:
Khowah loong ih baatta jengkhaap ah pun ela, Rangteele ni liiha,
16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
‘Teesu jengta, arah lidoh Ngah ngaak hangno, Dewid hasong ah ngaak seesiit ih raahang. Thet eta ah rongtangtang ih we seesiit angno ese we angthuk ang.
17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!
Eno loongtang mina nga taangnah thok ha, Ranglajatte loongtang nga noksong raangtaan ih poonhang loong ra ah.
Arah jengkhaap ah Teesu ih, ehakdi dook jatthukta.’ (aiōn g165)
19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,
“Nga thung ni bah amah,” ngeh ih li ano Jeems ah jangjeng kata, “Marah Rangte reeni thok hala Ranglajatte loong ah seng ih laphaang phaktheng.
20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.
Erah nang ebah, khojoop phaksat nyia esot loong ah laphaksat theng ngeh ih le thong raangmaat ih; adoleh mih damdoh roomjup roomtong lah ang theng, khoisat luiamaan nyia hesipan laphak theng ngeh ah.
21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.
Tiimnge liidi, Moses Hootthe ah Jehudi rangsoomnok ni naangtongsa rookwet jaakhoh dowa ih weh koha, enooleh noongrep ni samnuh ko ih tumbaat rumha.”
22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,
Eno kaamwah loong nyia chaas phokhoh loongtang roongwaan rum ano, neng dung dowa mina danje rumta eno Pool nyia Barnabaas damdi Entiok ni wakkaat thuk rumta. Hanpiite loong ih rapne ih choomjoh arah mina wanyi danje rumta, Judas Barsabbas ngeh ih men rumta nyia Silas ah;
23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!
eno neng ih arah le ah raangmaat rumta: “Senphoh senno seng loong ah, kaamwah nyia mihak phokhoh loong ah ih, Entiok, Sairia nyia Silisika dowa Ranglajatte phoh ano loong suh jengkhaapse ra hi.
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
Sengdung nawa ra taha loong ah ih sen loong ah neng jengkhaap nawa ih phaangphak ra halan ngeh ih chaat ehi; neng suh, seng ih, renbaat muh.
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,
Eno khoontong eno kongphaak kotte sen reenah kaat thuk suh kheemui li. Seng moongnook joonte Barnabaas nyia Pool damdoh wakra rumha,
26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.
neng loong ah ih Teesu Jisu Kristo raangtaan ih ba seng roidong ah mamah ang abah uh toomang ah ngeh ih jaan jen chaang rumha.
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
Erah raangtaan ih Judas nyia Silas kaat thuk hali, seng ih tiimjih raang hi nengnyi tui ih uh erah ah baat ehan.
28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:
Arah banlam tiit khotok doh sen laphaangphak theng ngeh ih Esa Chiiala nyia seng loong ah ih tiit thiin hi:
29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“
Khojoop phaksat laphaksat theng; hesih laphak theng; khoisat luiamaan laphak theng; eno mih damdoh roomjup roomtong laje theng. Ethih ekhah lare kanbah senmoot senkaat jirep ah ese ang ah. Eno sen suh jengseera hi.”
30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.
Kongphaak kotte ah Entiok ni wang thuk rumta, eno miloong thutpoon rum ano hanpiite loong asuh le ah chokoh ih rumta.
31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.
Mina loong ah ih le ah weh rum ano, chaankot jengkhaap asuh rapne ih roon rumta.
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.
Judas nyia Silas, nengnyi uh khowah angta, nengnyi miloong ah damdi rekamdook ih chaankot jengkhaap jeng koh nyuuta.
33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
Erah ni cheesah tongnyu adi, miloong ah ih romseetam jengkhaap ah jeng koh rum ano o ih kaat thuk nyuuta erah loong ah reeni ngaak wang thuk rumta.
34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
Enoothong Silas ah erah ni tangtong suh liita.
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.
Pool nyia Barnabaas Entiok ni cheesah tongthiin nyuuta, nengnyi damdi wahoh loong ah nep ih Rangte Jengkhaap nyootsoot thiin rumta.
36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.
Rekam tongnyu ano Pool ih Barnabaas suh liita; “Sek ih Teesu tiit nyootsootti tih hanpiite loong ah samnuh harep nah ngaak kah tiino sokkah thaak tih mamah ih tongtha rumla.”
37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.
Eno Barnabaas ih Joon Maak ah nengnyi damdi waksiit thung,
38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
Pool langkoleh heh waksiit ah tapunka ngeh ih thunta, timnge liidoh, Joon Maak ah nengnyi damdi thoon moot kaatmuh, heh Pamphilia nawa ngaak soonta.
39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.
Nengnyi rapne daanmui nyu ano pheesoon nyuuta: Barnabaas ah Maak ah siit ano Sipras ko juulam ih daansoonta,
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.
Pool ih Silas ah siit ano kata, hanpiite loong ah ih nengnyi ah phoongpha rum ano Teesu lak ni look haatkoh rumta.
41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.
Pool ah Siria nyia Silisia lam ih kah ano chaas rookweh ni chaan tum kota.
