Дії 15
1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.
lorsqu'arrivèrent de Judée des gens qui donnaient aux frères cet enseignement: «Vous ne pouvez être sauvés, si vous ne vous faites pas circoncire selon les rites du Mosaïsme.»
2 Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.
Il s'ensuivit entre Paul et Barnabas d'une part, et ces gens de l'autre, une discussion, une altercation très vive. Il fut décidé que Paul et Barnabas iraient à Jérusalem avec quelques-uns des leurs s'entendre avec les apôtres et les Anciens sur ce sujet.
3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.
Délégués par l'Église, ils traversèrent la Phénicie et la Samarie, racontant la conversion des païens, et causant ainsi une grande joie à tous les frères.
4 Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.
A leur arrivée à Jérusalem, ils furent accueillis par l'Église, les apôtres et les Anciens et leur racontèrent les choses que Dieu avait faites par eux.
5 Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.
Mais quelques membres du parti des Pharisiens, devenus croyants, protestèrent et dirent qu'il fallait faire circoncire les païens et leur enjoindre d'observer la loi de Moïse.
6 І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.
Les apôtres et les Anciens se réunirent pour étudier la question.
7 Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.
La discussion fut longue; Pierre enfin se leva et dit ceci: «Mes frères, vous savez que, depuis longtemps déjà, Dieu m'a choisi parmi vous pour que les païens entendissent de ma bouche la prédication de l'Évangile et devinssent croyants.
8 І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
Ce Dieu qui lit dans les coeurs leur a rendu témoignage et leur a donné l'Esprit saint comme à nous.
9 і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
Il n'a fait aucune différence entre eux et nous, il a purifié leurs coeurs par la foi.
10 Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?
Pourquoi donc maintenant tentez-vous Dieu, pourquoi mettez-vous sur les épaules des disciples un joug que nos pères ni nous-mêmes n'avons pu porter?
11 Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.
C'est par la grâce du Seigneur Jésus que nous croyons être sauvés et c'est exactement ce qu'ils croient aussi.»
12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!
Alors tout le monde se tut et on écouta Barnabas et Paul faisant le récit des miracles et des prodiges que Dieu avait faits par eux auprès des païens.
13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.
Quand ils eurent cessé de parler, Jacques s'exprima ainsi: «Mes frères, écoutez-moi:
14 Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.
Siméon vous a raconté comment Dieu, une première fois, a pris soin de choisir parmi les païens un peuple qui portât son nom;
15 І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:
et cela s'accorde avec les paroles des prophètes, car il est écrit:
16 „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
«Après cela je reviendrai, et je dresserai de nouveau la tente de David qui est tombée; «Oui, je la redresserai et je réparerai ses ruines,
17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!
«Pour que le reste des hommes cherchent le Seigneur, «Ainsi que tous les païens sur lesquels mon nom est invoqué, Dit le Seigneur qui fait ces choses,
et elles lui sont connues de toute éternité.» (aiōn g165)
19 Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,
«Mon avis est donc de ne pas créer de difficultés aux païens qui se convertissent à Dieu,
20 але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.
mais écrivons-leur de s'abstenir des souillures des idoles, de la fornications, des animaux morts par suffocation et du sang.
21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.
Car Moïse a, de temps immémorial, ses prédicateurs dans chaque ville, et il est lu dans les synagogues tous les jours du sabbat.»
22 Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,
Alors les apôtres et les Anciens, d'accord avec toute l'Église, décidèrent de choisir quelques-uns d'entre eux et de les envoyer à Antioche avec Paul et Barnabas ce furent Judas surnommé BarSabbas et Silas, tous deux fort estimés de leurs frères.
23 написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!
Voici la lettre qu'ils leur remirent: Les apôtres et les frères les anciens aux frères d'Antioche de Syrie et de Cilicie, autrefois païens. salut.
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
Ayant appris que certains des nôtres, sans aucun mandat de notre part, vous ont troublés par leurs paroles et vous ont bouleversé l'esprit,
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,
nous avons décidé à l'unanimité de vous envoyer des délégués qui accompagneront nos bien-aimés Barnabas et Paul,
26 людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.
ces hommes qui ont risqué leurs vies pour le nom de notre Seigneur Jésus-Christ.
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
Nous vous avons donc envoyé Judas et Silas qui vous diront la même chose de vive voix;
28 Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:
savoir qu'il a semblé bon à l'Esprit saint et à nous, de ne pas vous imposer d'autres charges que celles qui sont indispensables,
29 стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“
c'est-à-dire vous abstenir des viandes offertes en sacrifice aux dieux, du sang, des animaux morts par suffocation et de la fornication, toutes choses dont vous ferez bien de vous garder. Adieu.
30 Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.
Les délégués prirent donc congé de l'Église et se rendirent à Antioche. Ils rassemblèrent tous les frères et leur remirent la lettre.
31 А перечитавши, раділи з поті́шення того.
Sa lecture les remplit de joie et de courage.
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.
Judas et Silas, prophètes eux-mêmes, encouragèrent les frères dans de longs discours et les affermirent.
33 А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
Quelque temps après, ils retournèrent avec les voeux des frères auprès de ceux qui les avaient envoyés.
34 Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
Cependant Paul et Barnabas restaient à Antioche,
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.
prêchant l'Évangile et enseignant avec plusieurs autres la Parole du Seigneur.
36 А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.
Quelque temps plus tard, Paul dit à Barnabas: «Retournons visiter les frères dans toutes les villes où nous avons annoncé la Parole du Seigneur pour voir en quel état ils se trouvent.»
37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.
Barnabas proposa d'emmener aussi Jean, surnommé Marc.
38 Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
Mais Paul n'était pas d'avis d'emmener celui qui les avait quittés en Pamphylie et ne les avait pas accompagnés dans leur oeuvre.
39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.
Ce dissentiment fut si grave qu'il se séparèrent, et Barnabas, emmenant Marc, s'embarqua pour l'île de Chypre.
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.
Quant à Paul, il choisit Silas et partit, recommandé par les frères à la grâce du Seigneur;
41 І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.
il parcourut la Syrie et la Cilicie, en fortifiant les Églises.
