Дії 11

1 Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже.

Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.

2 І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання,

І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,

3 кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“

кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.

4 Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:

Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:

5 „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.

Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.

6 Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.

Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.

7 І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“

І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.

8 А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“

Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.

9 І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“

Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,

10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.

Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.

11 І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз.

І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.

12 І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.

Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;

13 І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром,

і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.

14 він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“.

Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

15 А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас.

Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.

16 І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“.

Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.

17 Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“

Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?

18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“

Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!

19 А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв.

Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.

20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса.

Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!

І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

22 І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву.

Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.

котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.

24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа!

Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

25 Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати.

Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,

26 А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів.

і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

27 Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї.

Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.

28 І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був.

Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.

29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.

З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.

30 Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.

Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.