Дії 11

1 Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже.

Audierunt autem Apostoli et fratres qui erant in Judæa, quoniam et gentes receperunt verbum Dei.

2 І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання,

Cum autem ascendisset Petrus Jerosolymam, disceptabant adversus illum qui erant ex circumcisione,

3 кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“

dicentes: Quare introisti ad viros præputium habentes, et manducasti cum illis?

4 Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:

Incipiens autem Petrus exponebat illis ordinem, dicens:

5 „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.

Ego eram in civitate Joppe orans, et vidi in excessu mentis visionem, descendens vas quoddam velut linteum magnum quatuor initiis summitti de cælo, et venit usque ad me.

6 Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.

In quod intuens considerabam, et vidi quadrupedia terræ, et bestias, et reptilia, et volatilia cæli.

7 І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“

Audivi autem et vocem dicentem mihi: Surge, Petre: occide, et manduca.

8 А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“

Dixi autem: Nequaquam Domine: quia commune aut immundum numquam introivit in os meum.

9 І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“

Respondit autem vox secundo de cælo: Quæ Deus mundavit, tu ne commune dixeris.

10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.

Hoc autem factum est per ter: et recepta sunt omnia rursum in cælum.

11 І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз.

Et ecce viri tres confestim astiterunt in domo in qua eram, missi a Cæsarea ad me.

12 І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.

Dixit autem Spiritus mihi ut irem cum illis, nihil hæsitans. Venerunt autem mecum et sex fratres isti, et ingressi sumus in domum viri.

13 І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром,

Narravit autem nobis quomodo vidisset angelum in domo sua, stantem et dicentem sibi: Mitte in Joppen, et accersi Simonem qui cognominatur Petrus,

14 він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“.

qui loquetur tibi verba in quibus salvus eris tu, et universa domus tua.

15 А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас.

Cum autem cœpissem loqui, cecidit Spiritus Sanctus super eos, sicut et in nos in initio.

16 І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“.

Recordatus sum autem verbi Domini, sicut dicebat: Joannes quidem baptizavit aqua, vos autem baptizabimini Spiritu Sancto.

17 Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“

Si ergo eamdem gratiam dedit illis Deus, sicut et nobis qui credidimus in Dominum Jesum Christum: ego quis eram, qui possem prohibere Deum?

18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“

His auditis, tacuerunt: et glorificaverunt Deum, dicentes: Ergo et gentibus pœnitentiam dedit Deus ad vitam.

19 А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв.

Et illi quidem qui dispersi fuerant a tribulatione quæ facta fuerat sub Stephano, perambulaverunt usque Phœnicen, et Cyprum, et Antiochiam, nemini loquentes verbum, nisi solis Judæis.

20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса.

Erant autem quidam ex eis viri Cyprii et Cyrenæi, qui cum introissent Antiochiam, loquebantur et ad Græcos, annuntiantes Dominum Jesum.

21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!

Et erat manus Domini cum eis: multusque numerus credentium conversus est ad Dominum.

22 І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву.

Pervenit autem sermo ad aures ecclesiæ quæ erat Jerosolymis super istis: et miserunt Barnabam usque ad Antiochiam.

23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.

Qui cum pervenisset, et vidisset gratiam Dei, gavisus est: et hortabatur omnes in proposito cordis permanere in Domino:

24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа!

quia erat vir bonus, et plenus Spiritu Sancto, et fide. Et apposita est multa turba Domino.

25 Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати.

Profectus est autem Barnabas Tarsum, ut quæreret Saulum: quem cum invenisset, perduxit Antiochiam.

26 А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів.

Et annum totum conversati sunt ibi in ecclesia: et docuerunt turbam multam, ita ut cognominarentur primum Antiochiæ discipuli, christiani.

27 Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї.

In his autem diebus supervenerunt ab Jerosolymis prophetæ Antiochiam:

28 І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був.

et surgens unus ex eis nomine Agabus, significabat per spiritum famem magnam futuram in universo orbe terrarum, quæ facta est sub Claudio.

29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.

Discipuli autem, prout quis habebat, proposuerunt singuli in ministerium mittere habitantibus in Judæa fratribus:

30 Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.

quod et fecerunt, mittentes ad seniores per manus Barnabæ et Sauli.