Дії 1
1 Першу книгу я був написав, о Тео́філе, про все те, що Ісус від поча́тку чинив та навчав,
The first account which I drew up, Theophilus, dealt with all that Jesus did and taught from the very first,
2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він нака́зи апо́столам, що їх вибрав, і возні́сся.
down to that day on which he was taken up to heaven, after he had, by the help of the Holy Spirit, given instructions to the apostles whom he had chosen.
3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засві́дченнями багатьма́, і сорок день їм з'являвся та про Боже Царство казав.
With abundant proofs, he showed himself to them, still living, after his death; appearing to them from time to time during forty days, and speaking of all that related to the kingdom of God.
4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відхо́дили з Єрусалиму, а чекали обі́тниці Отчої, „що про неї — казав — ви чули від Мене.
And once, when he had gathered them together, he charged them not to leave Jerusalem, but to wait there for the fulfilment of the Father’s promise – ‘that promise,’ he said, ‘of which you have heard me speak;
5 Іван бо водою христив, — ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!“
for, while John baptized with water, you will be baptized with the Holy Spirit before many days have passed.’
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: „Чи не ча́су цього відбуду́єш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“
So, when the apostles had met together, they asked Jesus this question – ‘Master, is this the time when you intend to re-establish the kingdom for Israel?’
7 А Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу́, що Отець покла́в у вла́ді Своїй.
His answer was, ‘It is not for you to know times or hours, for the Father has reserved these for his own decision;
8 Та ви при́ймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками бу́дете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього кра́ю землі“.
but you will receive power, when the Holy Spirit will have descended on you, and will be witnesses for me not only in Jerusalem, but throughout Judea and Samaria, and to the ends of the earth.’
9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й.
No sooner had Jesus said this than he was caught up before their eyes, and a cloud received him from their sight.
10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них,
While they were still gazing up into the heavens, as he went, suddenly two men, clothed in white, stood beside them,
11 та й сказали: „Галілейські мужі, — чого стоїте́ й задивля́єтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, при́йде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!“
and said, ‘People of Galilee, why are you standing here looking up into the heavens? This same Jesus, who has been taken from you into the heavens, will come in the same way in which you have seen him go into the heavens.’
12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знахо́диться по́близько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
Then the apostles returned to Jerusalem from the hill called Olivet, which is about three quarters of a mile from the city.
13 А прийшовши, увійшли вони в го́рницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломі́й та Матвій, Яків Алфе́їв та Си́мон Зило́т, та Юда Яковів.
When they reached Jerusalem, they went to the upstairs room, where they were staying. There were there Peter, John, James, and Andrew, Philip and Thomas, Bartholomew and Matthew, James the son of Alphaeus, Simon the Zealot, and Judas the son of James.
14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінка́ми, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.
They all united in devoting themselves to prayer, and so did some women, and Mary, the mother of Jesus, and his brothers.
15 Тими ж днями Петро став посеред братів — а наро́ду було поіменно до ста двадцяти — та й промовив:
About this time, at a meeting of the Lord’s followers, when there were about a hundred and twenty present, Peter rose to speak.
16 „Мужі-браття! Нале́жало збутись Писа́нню тому́, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопи́в,
‘Friends,’ he said, ‘it was necessary that the prediction of scripture should be fulfilled, which the Holy Spirit made by the lips of David about Judas, who acted as guide to the men who arrested Jesus,
17 бо він був зарахований з нами, і же́реб служі́ння оцього прийняв.
for he was one of our number and had his part allotted him in this work of ours.’
18 І він поле набув за заплату злочи́нства, а впавши сторчма́, він тріснув надво́є, і все нутро́ його вилилось.
(This man had bought a piece of land with the price of his treachery; and, falling heavily, his body had burst open, and all his bowels protruded.
19 І стало відо́ме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те на́зване їхнього мовою Акелдама́, що є: Поле крови.
This became known to everyone living in Jerusalem, so that the field came to be called, in their language, “Akeldama,” which means the “Field of Blood.”)
20 Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“.
‘For in the book of Psalms,’ Peter continued, ‘it is said – “Let his home become desolate, and let no one live in it”; and also – “His office let another take.”
21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що схо́дились з нами повсякча́с, як Господь Ісус вхо́див і вихо́див між нами,
Therefore, from among the men who have been with us all the time that Jesus, our Master, went in and out among us –
22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той ра́зом із нами був свідком Його воскресіння“.
from his baptism by John down to that day on which he was taken from us – someone must be found to join us as a witness of his resurrection.’
23 І поставили двох: Йо́сипа, що Варса́вою зветься, і що Юстом був на́званий, та Матті́я.
So they put forward two men, Joseph called Barsabbas, whose other name was Justus, and Matthias;
24 А молившись, казали: „Ти, Господи, знавче всіх серде́ць, покажи з двох одно́го, котро́го Ти вибрав,
and they offered this prayer – ‘Lord, who reads all hearts, show which of these two men you have chosen
25 щоб він зайняв місце тієї служби й апо́стольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце“.
to take the place in this apostolic work, which Judas has abandoned, to go to his proper place.’
26 І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів.
Then they drew lots between them; and, the lot having fallen to Matthias, he was added to the number of the eleven apostles.
