3 Івана 1

1 Ста́рець — улю́бленому Гаєві, якого я направду люблю́.

Старець - Гайові любому, котрого люблю істино.

2 Улю́блений, — я молюся, щоб добре вело́ся в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре веде́ться душі твоїй.

Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.

3 Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засві́дчили правду твою, як ти живеш у правді.

Вельми бо зрадів я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.

4 Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.

Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.

5 Улю́блений, — вірно ти чи́ниш, як що робиш для братті та для чужи́нців, —

Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх,

6 вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх ви́провадиш, як достойно для Бога,

котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом.

7 бо вийшли вони ради Йме́ння Його, нічого не взявши від поган.

Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган;

8 Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробі́тниками правді.

тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї.

9 Я до Церкви писав був, але Діотре́ф, що любить бути першим у них, нас не приймає.

Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас.

10 Тому́ то, коли я прийду́, то згадаю про вчинки його, що їх ро́бить, словами лихими обмовля́ючи нас. І він тим не задово́льнюється, — а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і виго́нить із Церкви.

Тим, коли прийду, згадаю про його діла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.

11 Улюблений, — не робися подібним до лихо́го, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.

Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.

12 Про Димитрія сві́дчили всі й сама правда. І сві́дчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.

Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве.

13 Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очерети́нкою,

Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати;

14 але маю надію побачити тебе незаба́ром, і говорити уста́ми до уст. Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай друзів пойменно! Амі́нь.

надію ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо. Впокій тобі. Витають тебе друга. Витай другів по імени.