2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Dawid wypowiedział PANU słowa tej pieśni w dniu, gdy PAN go wybawił z rąk wszystkich jego wrogów i z ręki Saula;
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Powiedział: PAN jest moją skałą, moją twierdzą i moim wybawicielem.
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Bóg moją opoką, której będę ufał, moją tarczą i rogiem mojego zbawienia, moją wieżą i moją ucieczką, moim zbawicielem; wybawiasz mnie od przemocy.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Wzywałem PANA, [który jest] godny chwały, a będę wybawiony od moich wrogów.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Ogarnęły mnie bowiem boleści śmierci i zatrwożyły mnie potoki bezbożnych.
Boleści piekła mnie oplotły, pochwyciły mnie sidła śmierci. (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
W moim utrapieniu wzywałem PANA i wołałem do mojego Boga. Ze swojej świątyni usłyszał mój głos, a moje wołanie [dotarło] do jego uszu.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Wtedy ziemia poruszyła się i zadrżała, a posady nieba zatrzęsły się i zachwiały od jego gniewu.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Z jego nozdrzy unosił się dym, z jego ust [buchnął] ogień trawiący, węgle zapaliły się od niego.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Nachylił niebiosa i zstąpił, a ciemność [była] pod jego stopami.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Dosiadł cherubina i latał, i ukazał się na skrzydłach wiatru.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Z ciemności uczynił wokół siebie namiot, z ciemnych wód i z gęstych obłoków nieba.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Od jego blasku rozpaliły się węgle ogniste.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Zagrzmiał PAN z nieba, Najwyższy wydał swój głos.
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
Wypuścił strzały i rozproszył ich; błyskawicę – i ich rozgromił.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
I ukazały się głębiny morza, i odsłoniły się fundamenty świata od upomnienia PANA, od podmuchu tchnienia jego nozdrzy.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Posłał z wysoka, chwycił mnie, wyciągnął z wielkich wód.
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Ocalił mnie od mojego potężnego wroga i od tych, którzy mnie nienawidzą, choć byli ode mnie mocniejsi.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Zaskoczyli mnie w dniu mego utrapienia, lecz PAN był moją podporą.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
Wyprowadził mnie na miejsce przestronne, wybawił mnie, bo mnie sobie upodobał.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Nagrodził mnie PAN według mojej sprawiedliwości, oddał mi według czystości moich rąk.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Strzegłem bowiem dróg PANA i nie odstąpiłem niegodziwie od mojego Boga.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Bo miałem przed oczyma wszystkie jego nakazy i od jego praw się nie odwróciłem.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Byłem wobec niego nienaganny i wystrzegałem się swojej nieprawości.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Dlatego oddał mi PAN według mojej sprawiedliwości, według mojej czystości przed jego oczyma.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
[Ty] z miłosiernym miłosiernie się obejdziesz, a z człowiekiem nienagannym postąpisz nienagannie.
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Wobec czystego okażesz się czysty, a wobec przewrotnego postąpisz przewrotnie.
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Lecz wybawiasz lud strapiony, a twoje oczy [są] na wyniosłych, by ich poniżać.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Ty bowiem jesteś moją pochodnią, o PANIE; PAN rozjaśni moje ciemności.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Bo z tobą przebiłem się przez wojsko, z moim Bogiem przeskoczyłem mur.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Droga Boga jest doskonała, słowo PANA w ogniu wypróbowane. Tarczą jest dla wszystkich, którzy mu ufają.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Bo któż [jest] Bogiem oprócz PANA? Któż skałą oprócz naszego Boga?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Bóg [jest] moją siłą i mocą, on czyni doskonałą moją drogę.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Moje nogi czyni jak u łani i stawia mnie na wyżynach.
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Ćwiczy moje ręce do walki, tak że mogę kruszyć spiżowy łuk swymi ramionami.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Dałeś mi też tarczę swego zbawienia, a twoja dobrotliwość uczyniła mnie wielkim.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Rozszerzyłeś ścieżkę dla mych kroków, tak że moje stopy się nie zachwiały.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Ścigałem moich wrogów i wytraciłem ich, nie zawróciłem, aż ich nie wyniszczyłem.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
I wyniszczyłem ich, i powaliłem, tak że nie mogli powstać, upadli pod moje stopy.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Przepasałeś mnie mocą do walki, powaliłeś pod moje stopy moich przeciwników.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Zmuszałeś moich wrogów do ucieczki, abym wykorzenił tych, którzy mnie nienawidzą.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Patrzyli, lecz nie było nikogo, kto by ich wybawił; [spoglądali] na PANA, lecz ich nie wysłuchał.
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Starłem ich jak proch ziemi, zdeptałem ich jak błoto na ulicach, rozrzuciłem ich.
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Ty wyzwoliłeś mnie od kłótni ludzkich, zachowałeś mnie, abym był głową narodów. Będzie mi służył lud, [którego] nie znałem.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Cudzoziemcy będą udawać uległość. Jak tylko usłyszą, będą mi posłuszni.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Cudzoziemcy zmarnieją i będą drżeć w swoich warowniach.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
PAN żyje, niech będzie błogosławiona moja skała, niech będzie wywyższony Bóg, skała mojego zbawienia.
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Bóg dokonuje za mnie zemsty i poddaje mi narody;
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Wyprowadza mnie spośród moich wrogów. Ty wywyższyłeś mnie ponad moich przeciwników, ocaliłeś mnie od gwałtownika.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Dlatego będę cię, PANIE, sławił wśród narodów i będę śpiewał twojemu imieniu.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
[On jest] wieżą zbawienia dla swego króla i na wieki okazuje miłosierdzie swemu pomazańcowi Dawidowi i jego potomstwu.
