2 Самуїлова 22
1 І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Тогава Давид изговори Господу думите на тая песен, в деня, когато Господ го беше избавил от ръката на всичките му неприятели и от ръката на Саула;
2 та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
и рече: - Господ е скала моя, крепост моя, и Избавител мой;
3 Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Бог е канара моя, на Когото се надявам, Щит мой, и рога на избавлението ми; Висока моя кула е, и прибежище ми е, Спасител мой е; Ти ме избавяш от насилие.
4 Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Ще призова Господа, Който е достохвален; Така ще бъда избавен от неприятелите си.
5 Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Защото вълните на смъртта ме окръжиха, Порои от беззаконие ме уплашиха;
Връзките на ада ме обвиха, Примките на смъртта ме стигнаха (Sheol h7585)
7 В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
В утеснението си призовах Господа, И към Бога мой викнах; И от храма Си Той чу гласа ми, И викането ми стигна в ушите Му.
8 Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Тогаз са поклати и потресе земята; Основите на небето се разлюляха И поклатиха се, защото се разгневи Той.
9 Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Дим се издигаше из ноздрите Му, И огън из устата Му поглъщаше; Въглища се разпалиха от Него.
10 Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Той сведе небето и слезе, И мрак бе под нозете Му.
11 Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Възседна на херувими и летя, И яви се на ветрени крила.
12 А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Положи за скиния около Си тъмнината. Събраните води, гъстите въздушни облаци.
13 Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
От святкането пред Него Огнени въглища са разпалиха.
14 Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Гръмна Господ от небето, Всевишният даде гласа Си;
15 Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
И прати стрели та ги разпръсна, Светкавици та ги смути.
16 І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
Тогава се явиха морските дълбочини, Откриха са основите на света От изобличението на Господа, От духането на духа на ноздрите Му.
17 Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Прати от височината, взе ме, Извлече ме из големи води;
18 Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Избави ме от силния ми неприятел, От ония, които ме мразеха, Защото бяха по-силни от мене.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
Стигнаха ме в деня на бедствието ми; Но Господ ми стана подпорка.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
И извади ме на широко, Избави ме, защото има благоволение към мене.
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Въздаде ми Господ според правдата ми; Според чистотата на ръцете ми възнагради ме.
22 Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Защото съм опазил пътищата Господни, И не съм се отклонил от Бога мой в нечестие.
23 бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Защото всичките Му съдби са били пред мене; И от повеленията Му не съм се отдалечил.
24 І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
Непорочен бях пред Него, И опазих се от беззаконието си.
25 І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
Затова ми въздаде Господ според правдата ми, Според чистотата ми пред очите Му.
26 З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
Към милостивия, Господи, милостив ще се явиш, Към непорочния, непорочен ще се явиш,
27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Към чистия, чист ще се явиш, А към развратния противен ще се явиш,
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Оскърбени люде ти ще спасиш; А над горделивите с очите Ти за да ги смириш.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Защото Ти, Господи, си светилник мой; И Господ ще озари тъмнината ми.
30 Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Защото чрез Тебе разбивам полк; Чрез Бога мой прескачам стена.
31 Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Колкото за Бога, Неговият път е съвършен; Словото на Господа е опитано; Той е щит на всички, които уповават на Него.
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Защото кой е бог освен Господа? И кой е канара освен нашият Бог?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Бог е силната моя крепост, И прави съвършен пътя ми;
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Прави нозете ми като нозете на елените. И поставя ме на високите ми места;
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
Учи ръцете ми да воюват, Така щото мишците ми запъват меден лък.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
Ти си ми дал и щита на избавлението Си; И Твоята благост ме е направила велик.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Ти си разширил стъпките ми под мене; И нозете ми не се подхлъзнаха.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
Гоних неприятелите си и ги изтребих, И не се върнах докато не ги довърших.
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Довърших ги, стрих ги, та не можаха да се подигнат, А паднаха под нозете ми.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Защото си ме препасал със сила за бой; Повалил си под мене въставащите против мене.
41 Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
Сторил си на обърнат гръб към мене неприятелите ми, За да изтребя ония, които ме мразят.
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Погледнаха, но нямаше избавител, - Към Господа, но не ги послуша,
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Тогава ти стрих като земния прах, Сгазих ги, както калта на пътищата, и стъпках ги;
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Ти си ме избавил и от съпротивленията на людете ми, Поставил си ме глава на народите; Люде, които не познавах, слугуват ми.
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Чужденците ми се покориха; Щом чуха за мене, те ме и послушаха.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Чужденците ослабнаха, И разтреперани излязоха из местата, гдето са се затворили.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Жив е Господ, И благословена да бъде Канарата ми; И да се възвиси Бог, моята спасителна скала,
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Бог, Който отмъщава за мене, И покорява племена под мене,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
И Който ме извежда изсред неприятелите ми; Да! възвишаваш ме над въставащите против мене; Избавяш ме от насилника.
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
Затова, ще Те хваля, Господи, между народите, И на името Ти ще пея.
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
Ти си, Който даваш велико избавление на царя Си, И показваш милосърдие към помазаника Си. Към Давида и към потомството му да века.
