2 Петра 2
1 А між людом були́ й неправдиві пророки, як і бу́дуть між вас учителі неправдиві, що впрова́дять згубні єресі, відречу́ться від Влади́ки, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.
However there were indeed false prophets among the people, as there will also be false teachers among you, whosoever shall bring in destructive heresies, even denying the Lord who bought them, bringing on themselves swift destruction.
2 І багато-хто пі́дуть за пожадливістю їхньою, а через них доро́га правдива знева́житься.
And many will follow their impurities; through whom the way of truth will be slandered:
3 І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає!
and in their covetousness they will sell you with their soft speeches: unto whom judgment from olden time tarries not, and their destruction does not slumber.
4 Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд; (Tartaroō g5020)
For if God spared not the angels who sinned, but having sent them down to hell, committed them to chains of darkness to be kept unto judgment; (Tartaroō g5020)
5 і Він не помилував першого світу, а зберіг само во́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних;
and spared not the old world, but delivered Noah the eighth person, the preacher of righteousness, brings the flood upon the world of the ungodly;
6 і міста́ Содо́м і Гомо́рру спопели́в, засудивши на зни́щення, і дав при́клада для майбутніх безбожників,
and having destroyed the cities of Sodom and Gomorrah, with a catastrophe he condemned them, having put them forth as an example to those about to be ungodly:
7 а врятував праведного Ло́та, змученого поводженням розпусних людей, —
and he delivered righteous Lot, being grieved by the deportment of the ungodly in their debauchery:
8 бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, ба́чачи й чуючи вчинки безбожні, —
(for the righteous man dwelling among them, by seeing and hearing, vexed his righteous soul from day to day with their unlawful deeds: )
9 то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,
for the Lord knows how to rescue the godly out of temptations, and to keep the unrighteous unto the day of judgment enduring punishment:
10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадли́востями тіла та погорджує вла́дою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави,
and especially those going after the flesh in the lust of pollution, and despising lordship. Audacious darers, blaspheming, they do not tremble at glories;
11 хоч анголи́, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа знева́жливого суду на них.
where the angels, being greater in strength and power, do not bring a blasphemous judgment against them before the Lord.
12 Вони, немов звірина́ нерозумна, зроджена природою на зло́влення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені,
But these, like irrational animals having been born naturally for capture and destruction, blaspheming those things in which they are ignorant; in their own corruption they will indeed corrupt themselves;
13 і при́ймуть запла́ту за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за ро́зкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкету́ючи з вами.
receiving the reward of unrighteousness, esteeming pleasure which is in the daytime; luxury; spots and blemishes, swelling in their deceits, feasting along with you,
14 Їхні очі напо́внені пере́любом та гріхом безупинним; вони зва́блюють душі незмі́цнені; вони, діти прокляття, мають серце, привче́не до заже́рливости.
having eyes full of an adulteress, and unable to cease from sin; beguiling unestablished souls: having a heart which has been made fat with covetousness; children of the curse:
15 Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости,
leaving the straight way, they have wandered off, following in the way of Balaam the son of Bosor, who loved the reward of iniquity; and had the conviction of his own conscience:
16 але був докорений у своїм беззако́нні: німа під'яре́мна ослиця проговорила лю́дським голосом, та й бе́зум пророка спинила.
the dumb workbeast having spoken with the voice of a man, rebuked the madness of the prophet.
17 Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви!
These are fountains without water, and mists driven away by the storm, for which the blackness of darkness has been reserved.
18 Бо, висло́влюючи марне́ базі́кання, вони зваблюють пожадливістю ті́ла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті.
For speaking swelling words of vanity, in the lusts of the flesh they beguile with their impurities, those that have but partially escaped, who are still moving about in their delusion;
19 Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб.
promising them liberty, they themselves being the slaves of corruption: for to whatsoever any one has been subordinated, to this he has become enslaved.
20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого.
For if having escaped the pollutions of the world through the perfect knowledge of our Lord and Saviour Jesus Christ, and having again become entangled in these things, they are overcome, the last state has to them become worse than the first.
21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від пере́даної їм святої заповіді!
For it was better for them not to have known the way of righteousness, than, having known it, to turn away from the holy commandment which has been delivered unto them.
22 Бо їм трапилося за правдивою при́казкою: „Вертається пес до своєї блюво́тини“, та: „Помита свиня йде валятися в калюжу“.
It has happened unto them according to the old proverb, The dog having returned to his own vomit; and the sow that had washed to wallowing in the mire.
