2 до коринтян 1
1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —
I Paoly, Firàhe’ Iesoà Norizañey ami’ty satrin’ Añahare, naho i Timoty rahalahintika. Ho ami’ty Fivorin’ Añahare e Korinto ao mitraoke amo noro’e iaby miparaitake Akaia añeo.
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Hasoa naho fañanintsiñe ama’areo boak’ aman’ Añahare Raentika naho Iesoà Talè Norizañey.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
Andriañeñ’ abey t’i Andrianañahare Rae’ i Talèntika Iesoà Norizañey, i Raem-pitretrezañe naho Andrianañahare’ ze hene fañohoañey, toe Andrianañahare.
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
Ie ty mañohò anay amo hasotria’ay iabio, hañohoa’ay ka o mioremèñeo, amy fañohoañe añohoan’ Añahare anaiy,
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.
Hambañe amy te mitobake ama’ay o hasotria’ i Norizañeio, ty andoparam-pañohoañe añamy Norizañey.
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.
Naho ampalovilovien-jahay, le ho ami’ty fañosihañe naho fandrombahañe anahareo; ie ohòñen-jahay le ho fañosihañe anahareo kanao mifeake ami’ty fijaleañe nijalea’ay.
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
Tsy mihilotse ty fisalalà’ay anahareo, fohiñe t’ie mitraok’ amo fisotria’aio le manahake zay ka amy fañohòañey.
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.
O ry longo, tsy tea’ay te tsy hapota’ areo o feh’ ohatse nanoañe anay Asia añeo, izahay nampilogolgoeñe mandikoatse ty haozara’ay, vaho ho namoe aiñe.
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
Eka, an-tro’ay ao ‘nio te voa-fatse havetrake, soa tsy hiato-batañe, fa aman’ Añahare mpampitroatse o vilasio;
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,
ie nañaha anay ami’ty fihomaham-bey, toe mamotsotse, naho itama’ay te mbe hañafake anay.
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.
Tovo’e ty fañolora’areo: mifanehake ho anay an-kalaly; fa kanao maro ty mihalaly, maro ka ty hañandriañe t’ie voavale.
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
Inao ty fisengea’ay, ie ventem-pitsakoreañe, te o fitoloña’ay an-tane atoy, antsake ama’areo, le nanoeñe ankazavan-troke naho an-kalio-tahiñe—tsy ami’ty hakante’ ty tane toy, fa ami’ty hasoa natolon’ Añahare.
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,
Toe tsy anokira’ay naho tsy o vaki’ areo naho fohi’ areoo, fe atokisako t’ie haharendreke pak’am-pigadoña’e henaneo,
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
toe eo ty nirendre’ areo ama’ay, te inahareo ro foto’ ty fisengea’ay, naho zahay anahareo amy andro’ Iesoà Talèntikañey.
15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,
Amy fatokisañe zay, ty nilaharako te hiheo mb’ama’ areo mb’eo heike, hahazoa’ areo tilike fañindroe’e,
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.
Eka, hiary mb’ama’ areo raho naho mb’e Makedonia ao vaho hibalike, hampionjona’ areo mb’e Iehodà añe.
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“
Nifejofejo hao raho amy nilaharakoy? He i italifirakoy ro nisafirieko amy haondaty hambo’ey ao? soa te songa hanoeko ty hoe Eka, Eka naho Aiy avao?
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“і „Ні“.
Fe manahake te migahiñe t’i Andrianañahare, le tsy Eka naho Aiy o fivola’ay ama’ areoo.
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“і „Ні“, але в Нім було „Так“.
Amy te tsy Eka naho Aiy i Anan’ Añahare, Iesoà Norizañe nitaroñe’ay naho i Silasy vaho i Timoty ama’ areoy, fa Eka avao ty ama’e ao.
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.
Aa ndra fire-fire ty fampitamàn’ Añahare, le hene Eka o ama’eo; vaho ie ty anoa’ay Amena amy fandrengea’ay an’ Andrianañaharey.
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,
Fa mampipitike antikañe amy Norizañey t’i Andrianañahare, ie hinoso’e
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.
naho vinoli-tombo’e vaho natolo’e an-tron-tikañ’ ao i Arofo’ey ho tsaloke.
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,
Aa le koiheko ho valolombelon-troko t’i Andrianañahare te i fiheveako anahareoy ty tsy nombako mb’e Korinto mb’eo heike.
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!
Tsy te senge’ay hery o fatokisa’ areoo, f’ie mpifanehake ama’ areo ho ami’ty hafalea’ areo, amy t’ie mijadoñe soa am-patokisañe.
