2 до коринтян 6
1 А ми, як співробі́тники, благаємо, щоб ви Божої благода́ті не брали надармо.
Adiuvantes autem exhortamur ne in vacuum gratiam Dei recipiatis.
2 Бо каже: „Приємного ча́су почув Я тебе, - і поміг Я тобі в день спасі́ння!“Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
Ait enim: Tempore accepto exaudivi te, et in die salutis adiuvi te. Ecce nunc tempus acceptabile, ecce nunc dies salutis.
3 Ні в чому ніякого спотика́ння не робимо, щоб служі́ння було бездога́нне,
nemini dantes ullam offensionem, ut non vituperetur ministerium nostrum:
4 а в усьому себе виявляємо, як служи́телів Божих, у великім терпінні, у скорбо́тах, у бідах, у тісно́тах,
sed in omnibus exhibeamus nosmetipsos sicut Dei ministros in multa patientia, in tribulationibus, in necessitatibus, in angustiis,
5 у вда́рах, у в'язницях, у ро́зрухах, у пра́цях, у недосипа́ннях, у поста́х,
in plagis, in carceribus, in seditionibus, in laboribus, in vigiliis, in ieiuniis,
6 у чи́стості, у розумі, у ла́гідності, у до́брості, у Дусі Святім, у нелицемі́рній любові,
in castitate, in scientia, in longanimitate, in suavitate, in Spiritu sancto, in charitate non ficta,
7 у слові правди, у силі Божій, зо зброєю праведности в прави́ці й ліви́ці,
in verbo veritatis, in virtute Dei, per arma iustitiae a dextris, et a sinistris,
8 через славу й безчестя, через га́ньбу й хвалу́, як обманці, але ми правдиві;
per gloriam, et ignobilitatem, per infamiam, et bonam famam: ut seductores, et veraces, sicut qui ignoti, et cogniti:
9 як незнані, та по́знані, як умираючі, та ось ми живі; як ка́рані, та не забиті;
quasi morientes, et ecce vivimus: ut castigati, et non mortificati:
10 як сумні, але за́вжди веселі; як убогі, але багатьох ми збага́чуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
quasi tristes, semper autem gaudentes: sicut egentes, multos autem locupletantes: tamquam nihil habentes, et omnia possidentes.
11 Уста наші відкрились до вас, кори́нтяни, серце наше розши́рене!
Os nostrum patet ad vos, o Corinthii, cor nostrum dilatatum est.
12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
Non angustiamini in nobis: angustiamini autem in visceribus vestris:
13 Такою ж відплатою — говорю́, немов дітям — розширені будьте й ви!
eandem autem habentes remunerationem, tamquam filiis dico: dilatamini et vos.
14 До чужого ярма́ не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззако́нням, або яка спільність у світла з те́мрявою?
Nolite iugum ducere cum infidelibus. Quae enim participatio iustitiae cum iniquitate? Aut quae societas luci ad tenebras?
15 Яка згода в Христа з белійяа́ром? Або яка частка вірного з невірним?
Quae autem conventio Christi ad Belial? Aut quae pars fideli cum infideli?
16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: „Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, — а вони бу́дуть наро́дом Моїм!
Quis autem consensus templo Dei cum idolis? Vos enim estis templum Dei vivi, sicut dicit Deus: Quoniam inhabitabo in illis, et inambulabo inter eos, et ero illorum Deus, et ipsi erunt mihi populus.
17 Вийдіть тому́ з-поміж них та й відлучі́ться, — каже Госпо́дь, — і не торкайтесь нечистого, — і Я вас прийму́,
Propter quod exite de medio eorum, et separamini, dicit Dominus, et immundum ne tetigeritis:
18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочо́к Мені бу́дете, — говорить Господь Вседержи́тель!“
et ego recipiam vos: et ero vobis in patrem, et vos eritis mihi in filios, et filias, dicit Dominus omnipotens.
