2 до коринтян 6
1 А ми, як співробі́тники, благаємо, щоб ви Божої благода́ті не брали надармо.
We then, [as] workers together [with him], beseech [you] also that ye receive not the grace of God in vain.
2 Бо каже: „Приємного ча́су почув Я тебе, - і поміг Я тобі в день спасі́ння!“Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
(For he saith, I have heard thee in a time accepted, and in the day of salvation have I succoured thee: behold, now [is] the accepted time; behold, now [is] the day of salvation.)
3 Ні в чому ніякого спотика́ння не робимо, щоб служі́ння було бездога́нне,
Giving no offence in any thing, that the ministry be not blamed:
4 а в усьому себе виявляємо, як служи́телів Божих, у великім терпінні, у скорбо́тах, у бідах, у тісно́тах,
But in all [things] approving ourselves as the ministers of God, in much patience, in afflictions, in necessities, in distresses,
5 у вда́рах, у в'язницях, у ро́зрухах, у пра́цях, у недосипа́ннях, у поста́х,
In stripes, in imprisonments, in tumults, in labours, in watchings, in fastings;
6 у чи́стості, у розумі, у ла́гідності, у до́брості, у Дусі Святім, у нелицемі́рній любові,
By pureness, by knowledge, by longsuffering, by kindness, by the Holy Ghost, by love unfeigned,
7 у слові правди, у силі Божій, зо зброєю праведности в прави́ці й ліви́ці,
By the word of truth, by the power of God, by the armour of righteousness on the right hand and on the left,
8 через славу й безчестя, через га́ньбу й хвалу́, як обманці, але ми правдиві;
By honour and dishonour, by evil report and good report: as deceivers, and [yet] true;
9 як незнані, та по́знані, як умираючі, та ось ми живі; як ка́рані, та не забиті;
As unknown, and [yet] well known; as dying, and, behold, we live; as chastened, and not killed;
10 як сумні, але за́вжди веселі; як убогі, але багатьох ми збага́чуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
As sorrowful, yet alway rejoicing; as poor, yet making many rich; as having nothing, and [yet] possessing all things.
11 Уста наші відкрились до вас, кори́нтяни, серце наше розши́рене!
O [ye] Corinthians, our mouth is open unto you, our heart is enlarged.
12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
Ye are not straitened in us, but ye are straitened in your own bowels.
13 Такою ж відплатою — говорю́, немов дітям — розширені будьте й ви!
Now for a recompence in the same, (I speak as unto [my] children, ) be ye also enlarged.
14 До чужого ярма́ не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззако́нням, або яка спільність у світла з те́мрявою?
Be ye not unequally yoked together with unbelievers: for what fellowship hath righteousness with unrighteousness? and what communion hath light with darkness?
15 Яка згода в Христа з белійяа́ром? Або яка частка вірного з невірним?
And what concord hath Christ with Belial? or what part hath he that believeth with an infidel?
16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: „Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, — а вони бу́дуть наро́дом Моїм!
And what agreement hath the temple of God with idols? for ye are the temple of the living God; as God hath said, I will dwell in them, and walk in [them]; and I will be their God, and they shall be my people.
17 Вийдіть тому́ з-поміж них та й відлучі́ться, — каже Госпо́дь, — і не торкайтесь нечистого, — і Я вас прийму́,
Wherefore come out from among them, and be ye separate, saith the Lord, and touch not the unclean [thing]; and I will receive you,
18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочо́к Мені бу́дете, — говорить Господь Вседержи́тель!“
And will be a Father unto you, and ye shall be my sons and daughters, saith the Lord Almighty.
