2 до коринтян 5
1 Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний. (aiōnios g166)
FOR we know that if our earthly house of this body were dissolved, we have nevertheless a building that is by Aloha; a house which is not made with hands, in the heaven, eternal. (aiōnios g166)
2 Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,
For concerning this also we groan, and long to put on our house which is from heaven,
3 коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!
if, when that we have clothed, we may not be found naked.
4 Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.
For now while we are in this house, we groan from the weight of it: yet are we not willing to cast it off, but to be clothed upon of it, that its mortality might be swallowed up in life.
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.
And he who prepareth us for this is Aloha, who hath given to us the earnest-pledge of his Spirit.
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
For therefore do we know and are persuaded, that so long as we remain in the body we are in pilgrimage from our Lord.
7 бо хо́димо вірою, а не виді́нням,
For by faith we walk, and not by sight.
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
On this account we confide, and long to pass away from the body, and to be with our Lord.
9 Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими.
We give diligence, that whether we are pilgrims or inhabitants, we may be pleasing unto Him.
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́.
For we are all to stand before the tribunal of the Meshiha, that every man may be recompensed in his body (for) that which is done in it, whether of good or of evil.
11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
THEREFORE, because we know the terror of our Lord, we persuade men; and to Aloha we are manifest; but I hope that to your minds also we are manifest.
12 Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.
For we commend not ourselves again to you, but we give you cause to be boastful of us to them who in appearance boast, but not in heart.
13 Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.
For if we be beside ourselves, (it is) unto Aloha; and if we be right, (it is) unto you.
14 Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
For the love of the Meshiha constraineth us, because we judge this, That if one for every man hath died, then (was) every man dead.
15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
And for every man he died, that they who live should not live to themselves, but to him who on their behalf died and arose.
16 Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
And henceforth we no man know according to the flesh; and if we have known the Meshiha according to the flesh, yet from now we know not.
17 Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́!
Whoever therefore is in the Meshiha is a new creature; the old things have passed, and every thing hath become new
18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,
from Aloha, who hath reconciled us to himself in the Meshiha, and given to us the ministry of reconciliation.
19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
For Aloha is in the Meshiha, who hath reconciled the world with his greatness; and he hath not reckoned unto them their sins, and hath put in us the word of reconciliation.
20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
WE are ambassadors then for the Meshiha, and as if Aloha himself besought you by us: instead of the Meshiha, therefore, we beseech, Be you reconciled unto Aloha.
21 Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
For Him who knew not sin, on our account hath he made sin, that we might be in him the righteousness of Aloha.
