2 до коринтян 3
1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
Are we starting to speak well of ourselves again? Or do we need to have some letter of recommendation for you, or from you, as some people do?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
You are our letter, written in our experience with you, that everybody reads and knows about.
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
You demonstrate that you are a letter from Christ, delivered by us; not written with ink but with the Spirit of the living God; not written on stone slabs but in our living experience as human beings.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
We have total confidence before God through Christ.
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
Not that we would consider ourselves able to do this on our own—it's God who gives us this capacity!
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
He also gave us the ability to be ministers of a new agreement, based not on the letter of the law, but on the spirit. The letter of the law kills, but the spirit gives life.
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
However, the old way of relating to God, written in letters carved in stone, ended in death, even though it came with God's glory—so much so that the Israelites couldn't even bear to look at Moses' face because it shone so brightly, even though the glory was fading.
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
If that was so, shouldn't the new way of relating to God in the Spirit come with even greater glory?
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
If the old way that condemns us has glory, the new way that makes us right with God has so much more glory!
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
For the old that was once glorious has no glory at all in comparison with the incredible glory of the new.
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
If the old that is fading away had glory, the new that continues has so much more glory.
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
Since we have such a confident hope, we are truly bold!
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
We don't have to be like Moses, who had to put on a veil to cover his face so the Israelites wouldn't be dazzled by the glory, even though it was fading away.
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
In spite of that, they had a hard, stubborn attitude. For right up until today when the old agreement is read, the same “veil” remains. Only through Christ can it be removed.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
Even today, whenever the books of Moses are read, a veil covers their minds.
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
But when they turn and accept the Lord, the veil is removed.
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
Now the Lord is the Spirit, and wherever the Spirit of the Lord is, there's freedom.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
So all of us, with our faces unveiled, see and reflect the glory of the Lord as in a mirror. We are being transformed into the same mirror image, whose glory grows brighter and brighter. This is what the Lord the Spirit does.
