2 до коринтян 2

1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

Итак я рассудил сам в себе не приходить к вам опять с огорчением.

2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?

Ибо если я огорчаю вас, то кто обрадует меня, как не тот, кто огорчен мною?

3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!

Это самое и писал я вам, дабы, придя, не иметь огорчения от тех, о которых мне надлежало радоваться: ибо я во всех вас уверен, что моя радость есть радость и для всех вас.

4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

От великой скорби и стесненного сердца я писал вам со многими слезами, не для того чтобы огорчить вас, но чтобы вы познали любовь, какую я в избытке имею к вам.

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.

Если же кто огорчил, то не меня огорчил, но частью - чтобы не сказать много - и всех вас.

6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,

Для такого довольно сего наказания от многих,

7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.

так что вам лучше уже простить его и утешить, дабы он не был поглощен чрезмерною печалью.

8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

И потому прошу вас оказать ему любовь.

9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.

Ибо я для того и писал, чтобы узнать на опыте, во всем ли вы послушны.

10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

А кого вы в чем прощаете, того и я; ибо и я, если в чем простил кого, простил для вас от лица Христова,

11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!

чтобы не сделал нам ущерба сатана, ибо нам не безызвестны его умыслы.

12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

Придя в Троаду для благовествования о Христе, хотя мне и отверста была дверь Господом,

13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

я не имел покоя духу моему, потому что не нашел там брата моего Тита; но, простившись с ними, я пошел в Македонию.

14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!

Но благодарение Богу, Который всегда дает нам торжествовать во Христе и благоухание познания о Себе распространяет нами во всяком месте.

15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

Ибо мы Христово благоухание Богу в спасаемых и в погибающих:

16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?

для одних запах смертоносный на смерть, а для других запах живительный на жизнь. И кто способен к сему?

17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

Ибо мы не повреждаем слова Божия, как многие, но проповедуем искренно, как от Бога, пред Богом, во Христе.