2 до коринтян 12

1 Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх.

Е невое сэ мэ лауд, мэкар кэ ну есте де фолос. Вой вени тотушь ла веденииле ши дескоперириле Домнулуй.

2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба.

Куноск ун ом ын Христос каре, акум пайспрезече ань, а фост рэпит пынэ ын ал трейля чер (дакэ а фост ын труп, ну штиу, дакэ а фост фэрэ труп, ну штиу – Думнезеу штие).

3 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, —

Ши штиу кэ омул ачеста (дакэ а фост ын труп сау фэрэ труп, ну штиу – Думнезеу штие)

4 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити.

а фост рэпит ын рай ши а аузит кувинте каре ну се пот спуне ши пе каре ну-й есте ынгэдуит унуй ом сэ ле ростяскэ.

5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами.

Ку ун астфел де ом мэ вой лэуда, дар, ынтрукыт мэ привеште пе мине ынсумь, ну мэ вой лэуда декыт ку слэбичуниле меле.

6 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене.

Кяр дакэ аш вря сэ мэ лауд, н-аш фи небун, кэч аш спуне адевэрул, дар мэ фереск, ка сэ н-айбэ нимень деспре мине о пэрере май ыналтэ декыт че веде ын мине сау че ауде де ла мине.

7 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся.

Ши ка сэ ну мэ умфлу де мындрие дин причина стрэлучирий ачестор дескоперирь, мь-а фост пус ун цепуш ын карне, ун сол ал Сатаней, ка сэ мэ пэлмуяскэ ши сэ мэ ымпедиче сэ мэ ынгымф.

8 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене.

Де трей орь ам ругат пе Домнул сэ ми-л я.

9 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене.

Ши Ел мь-а зис: „Харул Меу ыць есте де ажунс, кэч путеря Мя ын слэбичуне есте фэкутэ десэвыршитэ.” Деч мэ вой лэуда мулт май букурос ку слэбичуниле меле, пентру ка путеря луй Христос сэ рэмынэ ын мине.

10 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й.

Де ачея симт плэчере ын слэбичунь, ын дефэймэрь, ын невой, ын пригонирь, ын стрымторэрь пентру Христос, кэч, кынд сунт слаб, атунч сунт таре.

11 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо.

Ам ажунс небун, вой м-аць силит. Дар вой требуя сэ мэ лэудаць, кэч, мэкар кэ ну сунт нимик, тотушь ку нимик н-ам фост май прежос де ачешть апостоль аша де минунаць.

12 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах.

Семнеле унуй апостол ле-аць авут принтре вой ын тоатэ рэбдаря, прин семне, путерь ши минунь каре ау фост фэкуте ынтре вой.

13 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину!

Ын адевэр, ын че аць фост вой пушь май прежос декыт челелалте Бисеричь, афарэ доар кэ нумай еу сингур ну в-ам фост о сарчинэ? О, ертаци-мь недрептатя ачаста!…

14 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́.

Ятэ кэ сунт гата сэ вин а трея оарэ ла вой, ши тот ну вэ вой фи о сарчинэ, кэч ну каут бунуриле воастре, чи пе вой ыншивэ. Че-й дрепт, ну копиий сунт даторь сэ агонисяскэ пентру пэринций лор, чи пэринций пентру копиий лор.

15 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений.

Ши еу вой келтуи пря букурос дин але меле ши мэ вой келтуи ын тотул ши пе мине ынсумь пентру суфлетеле воастре. Дакэ вэ юбеск май мулт, сунт юбит ку атыт май пуцин?

16 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.

Фие ши-аша! Ну в-ам фост сарчинэ делок. „Дар”, зик ей, „ка ун ом истец че сунт, в-ам принс прин ширетлик.”

17 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав?

Дар ам трас еу оаре вреун фолос де ла вой прин вреунул дин ачея пе каре й-ам тримис ла вой?

18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми?

Ам ругат пе Тит сэ винэ сэ вэ вадэ ши ымпреунэ ку ел ам тримис ши пе фрателе – а черут Тит чева де ла вой? Н-ам фост ной кэлэузиць де ачелашь Дух ши н-ам кэлкат ной пе ачеляшь урме?

19 Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!

Де мултэ време вой вэ ынкипуиць кэ врем сэ не апэрэм ынаинтя воастрэ! Ной ворбим ынаинтя луй Думнезеу ын Христос ши тоате ачесте лукрурь ле спунем, пряюбицилор, пентру зидиря воастрэ.

20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя,

Фииндкэ мэ тем ка ну кумва, ла вениря мя, сэ вэ гэсеск аша кум н-аш вря сэ вэ гэсеск, ши еу ынсумь сэ фиу гэсит де вой аша кум н-аць вря. Мэ тем сэ ну гэсеск гылчавэ, пизмэ, мыний, дезбинэрь, ворбирь де рэу, бырфель, ынгымфэрь, тулбурэрь.

21 щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх.

Мэ тем ка, ла вениря мя ла вой, сэ ну мэ смеряскэ дин ноу Думнезеул меу ку привире ла вой ши сэ требуяскэ сэ плынг пе мулць дин чей че ау пэкэтуит май ынаинте ши ну с-ау покэит де некурэция, курвия ши спуркэчуниле пе каре ле-ау фэкут.