2 до коринтян 12

1 Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх.

Mbe hitolom-pitrèñe raho, ndra te tsy vente’e, fe honjoneko o aroñaroñeo naho o famentabentara’ i Talèo.

2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба.

Fantako t’indaty amy Norizañey, ie folo taoñe efats’ amby zay, (ke am-bata’e, tsy haiko, he tsy am-bata’e, amoeako, fa arofoanan’ Añahare), ie nonjoneñe mb’an-dikeram-pahatelo mb’eo.

3 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, —

Ty fohiko am’indatiy—ie nofiko ke niam-bata’e he tsy niambata’e, fa arofoanan’ Añahare—

4 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити.

ie nampionjoneñe mb’ an-tanen-kavelom-b’eo vaho nahajanjiñe saontsy tsy mete volañeñe, fa faly tsy azo saontsie’ ondaty.

5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами.

Ho rengeko i nitalilieñey, fe tsy hisenge ty vatako naho tsy amy hakepehakoy.

6 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене.

Aa ndra t’ie hirenge, tsy hanao minè, fa ty hatò avao ty ho volañeko; fe ifoneñako, kera hañonjona’e ahy ambone’ ty isa’ondaty amako naho ze janji’e amako.

7 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся.

Aa ke ho rengevoheko ty hara’elahi’ o famentabentarañeo, le nampitsipohem-patike ty nofoko, ìra’ i mpañìnjey hamolevole ahiko, hikalañ’ ahy tsy hiebotsebotse.

8 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене.

Fa in-telo ty nihalalieko amy Talè t’ie hasitake amako.

9 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене.

Fe hoe re tamako: Mahaeneñe azo o hasoako, vaho fonireñe an-kavozoañe o haozarakoo. Aa le ho sengeko an-kaehake i falejolejokoy, soa te himoneñe amako ato ty faozara’ i Norizañey.

10 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й.

Aa le mahafale ahy o haifoifoko, o fañinjeañeo, o haemberañeo, o fampisoañañeo, vaho o faloviloviañe ty amy Norizañeio, toe maozatse raho te màmake.

11 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо.

Misare gege raho, fe nizizie’ areo. Toko’e inahareo ty nandrenge ahiko; amy te, tsy zai’ o Firàheñe mitiotiotseo ndra ami’ty inoñ’ inon-draho, ndra te tsy manjofake.

12 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах.

Fa nimaneañe am-pahaliñisañe añatrefa’ areo o vilom-Piràheñe too—o famantarañeo naho o halatsañeo naho o raha tsitantaneo.

13 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину!

Aa vaho inoñe ty nahamasay anahareo amo Fivory ila’eo, naho tsy te zaho tsy naloetse ama’ areo? Iheveo i nandilarakoy!

14 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́.

Oniño, t’ie veka’e henaneo ty homb’ ama’ areo añe fañintelo’e; tsy te hampivaveako vaho tsy ipaiako vara, fa inahareo, amy te tsy o ajajao ty mañaja ho aman-droae, fa o roae’eo ho a o ana’eo.

15 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений.

Mahaehake ahy ty hañenga naho hengaeñe ho anahareo, aa naho losoreko ty fikokoako, hazetse hao ty fikokoañe ahiko?

16 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.

Ndra te zay, tsy niloerako. F’ie mahay fañahy le nitsepake anahareo an-ka’kalitahañe.

17 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав?

He nañaramamoako amo nañirahakoo?

18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми?

Nosiheko t’i Titosy vaho nampindrezako ty rahalahy. Nañaramamo anahareo hao t’i Titosy? Tsy añ’ arofo raike naho an-dia raike hao o fañaveloa’aio?

19 Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!

Atao’ areo t’ie nitolom-piveroke ama’ areo hao hatrela zay? Toe añatrefan’ Añahare, amy Norizañey ty nitaroña’ay, ry rañetse, hampiraorao anahareo.

20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя,

Ty maha-mahimahiñ’ahy, zaho hiheo mb’eo, he tsy ho treako ami’ty fisalalàko, vaho tsy ho isa’ areo ami’ty fañiria’ areo ahy; ke eo ty liedietse, ty tsikirìke, ty loa-tiñake, ty firahambañe, ty fandrabioñe, ty fitsikotsikoañe, ty evoñevoñe, vaho ty havalitsikotahañe.

21 щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх.

Hera te hombako mb’eo indraike, le haketran’ Añahareko añatrefa’ areo, vaho hirovetako o maro nandilatse mbe tsy nisoloho amy leotseio, o hakarapiloañeo naho ze hasalarañe nanoeñe.